Полька (танець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Танець
Polka 1848.jpg
Полька
класифікація народний, побутовий, бальний, парний
музика жанр полька
розмір 2/4
темп швидкий, 0-0 тактів за хв.
походження Богемія
епоха 1830 рік


По́лька (від слова чеськ. pulka, що означає «половина») — парний, також бальний танець чеського походження, з музичним розміром — 2/4, який зародився близько 1830 року в Богемії, а також музичний жанр танцювальної музики, знайомий для всієї Європи та Америки. Полька — швидкий танець, який можна танцювати замкненим колом навколо овалу залу.

Термін «полька» означає «половинний крок», ця ж назва стосується будь-якого музичного твору написаного в такому ритмі. Особливу популярність танець здобув у другій половині ХІХ та першій половині ХХ століття. Багато-хто вважав його навіть народним танцем, оскільки його танцювали практично всі. Полька залишається популярним жанром народної музики у багатьох європейських та американських країнах. В деяких країнах ця традиція продовжується донині, наприклад, в Україні.[1][2]

Ритмічна схема польки

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Як розповідають, одного разу молодий співак Йозеф Неруда, який давав уроки музики, почув як служниця в будинку його учня наспівувала веселу пісеньку «Дядько Німра купив шимла» (Strýček Nimra koupil šimla) і притупувала в такт ногою.

чеськ. «Strejček Nimra koupil šimla za půl páta tolaru,

přišel domů, popad ženu, tancoval s ní maděru.»

Ця мелодія танцю «мадера» сподобалася 25-річному викладачеві музики, він переробив її для свого оркестру, і вже на ма́сницю 1831 року вона стала окрасою програми на місцевому балу в Брандисі над Лабою (Ельбою).

Танцювання польки в Стокгольмі. 1844 рік

За іншою версією, усе відбувалося в 1834 році, а пісеньку про Німра склала сама служниця, вона ж придумала і маленькі кроки до мелодії. Є і ще третій варіант, що в серпні 1835 року музикант Неруда побачив селянську дівчину, яка танцювала і весело наспівувала пісню «Дядько Німра …».

Спочатку цей танець називався «німра» або «мадера»[cs]. Чеський композитор Франтишек Матей Гільмар[cs] (1803—1881), який був добрим танцюристом, дещо змінив цей танець, він став швидшим від «німри» і його назвали «полька». За короткий час танець поширювався по селах, поки не дійшов до Праги. Тут, як чеський національний танець, він став дуже популярним і його грали на всіх представницьких балах та значних концертах. Полька також дійшла до Відня, Берліна, Парижа, Петербурга та Нью-Йорка і вищий аристократичний світ незабаром затанцював польку на балах і в салонах.

Полька мала великий і тривалий успіх і дуже вплинула на формування бального репертуару. Танець міцно увійшов до танцювальної творчості багатьох народів. Сьогодні існують польки угорська, німецька, шведська, фінська, польська, і навіть уругвайська, бразильська та канадська. У кожній країні танець має свої особливості: темпераментна молдавська, стримана латиська, весільна українська. Але у всіх танцях залишається незмінне поєднання рухливості і сили чоловічого танцю з кокетливою граціозністю жіночого.

Відомим майстром польок був австрійський композитор Йоганн Штраус Молодший. Танець виконується в швидкому темпі, розмір дві чверті. Найчастіше польки писали: Антонін Дворжак, Сергій Рахманінов, Петро Чайковський, Берджих Сметана.

Музиканти в Празі грають польку

Світову славу здобула «Модранська полька», один з найвідоміших чеських шлягерів XX століття, музику до якого написав чеський композитор Яромир Вейвода[cs]. У 1934 році Вацлав Земан написав слова пісні «Жаль кохання» на мелодію «Модранської польки».[3] 8 січня 2000 року пісню «Жаль кохання»[4] було оголошено Шлягером століття (Hit století) в однойменному конкурсі Чеського радіо[cs].

Знамениті польки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гуменюк А. Інструментальна музика — Київ: Наукова думка, 1972