Портал:Українська мова/Чи Ви знаєте...
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
- 24 вересня 2010 року делегацією Кембриджського університету в Києві було підписано угоду з Д. Фірташем у справі фінансування «українських студій у Кембриджському університеті» на постійній основі — вивчення українських літератури, культури та мови[1]. Список наукових установ у світі, де вивчається українська мова та культура, див. тут.
- Мовці української та російської мов, які не вчили іншу мову, не розуміють одне одного — у часи, коли мовних контактів між українцями та росіянами не було, для спілкування були потрібні перекладачі.
У складі відомого московського посольства до Речі Посполитої у 1653 р. Б. А. Репніна-Оболенського був український перекладач Тимофій Топоровський.
Для обговорення умов договору між Військом Запорозьким та Московським царством разом з посольством В. Бутурліна до Переяслава прибули двоє толмачів (перекладачів) — Степан Кольчинський та Білял Байцин.
«Переяславські статті» також перекладалися з української мови (її називали «білоруським письмом») на російську — ця робота була здійснена українськими перекладачами, які працювали у московському Посольському приказі — Степаном Кольчинським, Тимофієм Топоровським та Михайлом Кульчицьким[2][3]. - Найдовшим словом в українській мові, що його фіксують словники, яке містить тридцять літер, є «дихлордифенілтрихлорметилметан» — назва одного з пестицидів[4].
- Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4.279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45.
- Найдовша абревіатура в українській мові — «ОЦППКПОДВОМСДПУО», Обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, разом із літерою, що позначає область (напр., РОЦППКПОДВОМСДПУО), містить до вісімнадцяти літер.
- В українській мові відомо два семибуквенні паліндроми: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної кислоти), найдовшою фразою є «Я несу гусеня».
- Найдавніша згадка про «руську» (тобто українську) мову на території сучасної України датована 858 роком.[5][6]
- Уперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 р. першого видання «Енеїди» І. Котляревського, який вважається основоположником нової української літературної мови.[5][6]
- Найуживанішою літерою української абетки є літера «п», з якої починається найбільша кількість слів, найменш уживаною є літера «ф».[6]
Виноски[ред. код]
- ↑ У Кембріджі почали викладати українську мову. (рос.)
- ↑ О.Апанович, «Українсько-російський договір 1651 р. Міфи та реальність». (укр.)
- ↑ Ю. А. Мицик, «З досліджень історії Переяславської Ради 1654 р.»
- ↑ Українські цікавинки. (укр.)
- ↑ а б Весела Абетка. Читанка. Цікава Україна. Розділ 2. Культура і народознавство України з префіксом «най» (укр.)
- ↑ а б в Цікаві факти української історії, культури та народознавства на сайті «Cikavo.com.ua» (укр.)