Бутурлін Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бутурлін Василь Васильович
Бутурлин Василий Васильевич
Бутурлін Василь Васильович
Поруч з Богданом Хмельницьким на Арці дружби народів в Києві
Посол Московії в Гетьманщині
1653 — 1655
Попередник: Унковський Григорій
Спадкоємець: Тяпкін Василь Михайлович
 
Народження: невідомо
Московське царство
Смерть: 31 грудня 1655
Київ або Москва
Рід: Бутурліни
Шлюб: Anastasiya Volkonskayad
Діти: Ivan Buturlind

Бутурлін Василь Васильович (* рік народження невідомий — † 31 грудня 1655, Київ[1], за іншими відомостями Москва) — військовий діяч, дипломат Московського царства, походив з давнього боярського роду Бутурліних.

Життєпис[ред. | ред. код]

Служив при Московському дворі стольником, а згодом окольничим. У січні 1654 року очолив московське посольство в Україні, яке від імені Олексія Михайловича уклало з українським козацтвом, очолюваним Богданом Хмельницьким, угоду про спільні дії проти Польщі. Зумів наполягти на тому, щоб угода скріплювалася церковною присягою лише з боку козаків, що легітимізувало майбутні порушення угоди московським двором. За виконану місію був щедро нагороджений царем.

Похід до Галичини[ред. | ред. код]

Після укладення Переяславської угоди очолював московські війська, вислані на допомогу українському козацтву, і Бутурлін керував ними у переможній битві з поляками при Городку 18 вересня 1655. Втім, Хмельницький і Бутурлін не змогли розвинути цей ранній успіх. Облога Львова закінчилась невдачею — місто взяти не вдалося. Через два тижні під Озерною та Тернополем Хмельницький і Бутурлін зазнали поразки від кримського хана, союзника Яна Казимира. Після цього козацько-московські війська повернулись на Наддніпрянщину.

Смерть Бутурліна[ред. | ред. код]

Дізнавшись у Києві, що цар Олексій Михайлович не пробачить невдачу львівського походу й має намір відрубати йому голову, боярин 31 грудня 1655 року отруївся.

За свідченням історика Михайла Грушевського, Олексій Михайлович закидав Бутурліну «три зради»: отримання хабарів від обложених міст і замків, пограбування зайнятих міст з наступним їх залишенням і договір із кримським ханом[2].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

До 300-річчя так званого «возз'єднання України з Росією» у 1954 іменем В. Бутурліна назвали вулицю біля психіатричної лікарні на Кульпаркові у Львові (бічна вулиці Боткіна). У 1991 вулицю перейменували на пошану родини гуцульських різьбярів Шкрібляків[1].

Фігура Бутурліна є складовою частиною Монумента дружби у Києві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ігор Мельник. Облога Львова 1655 року // Zbruch, 08.11.2015. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 8 листопада 2015. 
  2. Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 9. Кн. 2. — К., 1997. — С. 1131.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]