Правило підстановки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пра́вило підстано́вки у логіці — це правило перетворення, що може застосовуватися до лише часткового сегменту виразу[en].[1][2][3] Логічну систему може бути побудовано таким чином, що вона використовує або аксіоми, правила висновування, або обидва як правила перетворення логічних виразів[en] у системі. В той час як правило висновування завжди застосовується до повного логічного виразу, правило підстановки може застосовуватися лише до певного сегменту. В контексті логічного доведення[en] логічно еквівалентні вирази можуть замінювати один одного. Правила підстановки використовуються в логіці висловлень для маніпулювання висловленнями.

Поширені правила підстановки включають правила де Моргана, комутативність, асоціативність, дистрибутивність, подвійне заперечення,[4] транспозицію[en], матеріальну імплікацію[en], матеріальну еквівалентність, експортацію[en] та тавтологію[en].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Copi, Irving M.; Cohen, Carl (2005). Introduction to Logic. Prentice Hall.  (англ.)
  2. Hurley, Patrick (1991). A Concise Introduction to Logic 4th edition. Wadsworth Publishing.  (англ.)
  3. Moore and Parker (англ.)
  4. не визнається інтуїціонистською логікою