Судження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Судження - це така форма мислення, яка розкриває зв'язок між предметом і його ознакою.

Існує декілька її визначень. Найважливіші з них такі: 1) судження - це думка, у які стверджується наявність або відсутність властивостей у предметів, відношень між предметами, зв'язків між ситуаціями; 2) судження є такою думкою, у якій при її висловнлюванні дещо стверджується про предмети дійсності і яка об'єктивно є або істиною, або хибною і при цьому неодмінно однією із двох; 3) судження- це думка, що виражається розповідними реченнями і є істиною або хибною[1].

Структура судження[ред.ред. код]

Судження складається із суб'єкта, предиката і зв'язки.

Суб'єкт — це те, про що йдеться у судженні. Суб'єкт — не сам предмет дійсності, а поняття про нього. Суб'єкт позначається літерою S.

Предикат — це те, що мовиться у судженні про предмет думки. Предикат є поняттям про те, що стверджується або заперечується про предмет, виражений суб'єктом. Позначається предикат літерою Р.

Суб'єкт і предикат судження називаються термінами судження.

Зв'язка в судженні є відображенням зв'язку, існуючого між предметом думки і певною властивістю; зв'язка установлює, належить чи не належить предметові судження властивість, мислима в предикаті. Зв'язка виражається такими словами, як "є", "не є" тощо.

Види[ред.ред. код]

Судження може бути або істинним, або хибним[ред.ред. код]

Істинним називається таке судження, котре правильно відображає дійсність, відповідає тому, що є насправді.

Хибним є судження, яке неправильно відображає дійсність, не відповідає тому, що є насправді.

Так, судження: "Народ — творець історії"; "Суд — орган правосуддя"; "Вирок суду має бути законним і обґрунтованим" — є істинними, вони відповідають дійсності, правильно відображають її. А таке судження, як "Харків більший від Києва", "Мистецтво не відображає дійсності", "Крадіжка не є злочин" — хибні, оскільки те, що висловлюється у кожному з них, не відповідає дійсності[2].

Судження за будовою може бути простим і складним[ред.ред. код]

Простим судженням називається судження, яке складається з одного суб'єкта і одного предиката[3].

Складним судженням називається таке судження, в якому наявні кілька предикатів чи суб'єктів. Складні судження складаються з кількох простих суджень.

Так, судження: "Книга є джелелом інформації" є простим судженням. У цьому випадку суб'єктом є понятт "книга", предикатом - поняття "джерело інформації", а зв'язка виражена словом "є". "Розбій і грабіж - це злочин проти власності" є складним судженням, яке складається з двох простих, а саме: "Розбій - це злочин проти власності" і "Грабіж - злочин проти власності".

Судження за змістом може бути атрибутивним, судження відношення та судження існування[ред.ред. код]

  • Атрибутивним називається таке просте судження предикат якого представляє таку ознаку як властивість.

Наприклад, "Франція є республікою", "Цукор є солодким" тощо. Формула таких суджень: S - P.

Атрибутивні судження поділяються на види на кількістю і якістю[ред.ред. код]

За якістю логічної зв’язки виділяють стверджувальні (S є P) і заперечувальні (S не є P) атрибутивні судження.

Наприклад, "Злочин є суспільно небезпечним вчинком" - стверджувальне судження; "Жоден мій приятель не має посвідчення водія" - заперечувальне судження.

За обсягом суб’єкта: одиничні, загальні, часткові атрибутивні судження.

  1. Одиничним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом виступає одиничне поняття. Формула: S1 є P.

Наприклад, "Автор "Кобзаря" є відомим художником".

  1. Загальним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом є загальне поняття.

Наприклад, "Трапеція є геометричною фігурою".

  1. Частковим називається атрибутивне судження, у якому суб'єкт представляє частину класу досліджуваних предметів[4].

Формула: Тільки деякі S - P, деякі а можливо всі. Формула S - P. Наприклад, "Деякі книжки мають довідковий характер", "Деякі угоди є односторонніми".

  • Судження з відношеннями називається такий вид простих суджень у яких предикат представляє таку ознаку як відношення між предметами.

Наприклад, "Київ розташований вище по Дніпру ніж Канів". У судженні стверджується, що відношення "розташований вище по Дніпру" має місце між двома предметами "Києвом" і "Каневом". Формула таких суджень: xRy, де х і y - це члени відношень(у нашому прикладі ними є Київ і Канів), R - саме відношення (розташований вище по Дніпру).

  • Судженням існування називається вид простих суджень в яких предикат виражає наявність (буття) предмета.

Наприклад, "Є люди, які можуть прогнозувати майбутнє". У судженні стверджується існування людей, здатних до прогнозування.

Значення судження[ред.ред. код]

Наука логіка навчає як правильно будувати судження, умовиводи, прищеплює вміння оперувати поняттями й судженнями, застерігає від можливих логічних помилок. Правильній постановці запитання надається велике значення у будь-якій науці, у будь-якій галузі пізнання.

Значна увага правильній постановці запитань надається в юридичній науці і судовій практиці, особливо під час розслідування та розгляду кримінальних справ і, зокрема, під час планування розслідування, побудови версій, збирання і перевірки доказів, під час допиту свідків, потерпілих і обвинувачуваних, у судовій експертизі та інших слідчих діях.

  1. .Конверський А. Є. Логіка [текст] підручник. 4-те вид. перероб. та доп. К 64 - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 336с
  2. Жеребкін В. Є. Логіка: Підручник. - 10 - те вид., стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2008. - 255
  3. Орендарчук Г.О. Логіка: Навчальний посібник для студентів економі- чних та юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Видання друге, перероблене і доповнене. – Тернопіль: Астон, 2008. – 272 с
  4. Щербина О. Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. - Вид. 4-те. - К.: Юридична думка, 2009. - 264с.