Судження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Судження — форма мислення, в якій стверджується або заперечується певна інформація про предмети, їх властивості або стосунки[1]; висловлювання, яке стверджує істинність або хибність предмету або ознаки в традиційній логіці[1][2][3], а в трьохзначних логіках може вказувати і на його невизначеність (наприклад, судження про майбутнє)[1]. Виражене в мовленні судження є реченням[2][3]. Складні судження складаються з двох та більше простих[1][2].

Просте судження складається з суб'єкту (предмет судження; позначається як S), предикату (ознака предмету; позначається як P), зв'язки (може бути відсутнім або замінятись на тире) та квантору (вказує на кількість, напр. «всі», «жоден», або на існування)[1]. Приклад судження: «всі ворони є чорними», де «всі» — квантор, «ворони» — суб'єкт, «є» — зв'язка, «чорними» — предикат; структура даного судження: «всі S є P»; дане судження є хибним, оскільки існують і не чорні ворони.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Введенский, А.И. Логика как часть теории познания. — 3-е, вновь перераб. изд.. — Пг. : Тип. М.М. Стасюлевича, 1917. — 436 с.
  • Таванец, П.В. Суждение и его виды. — Изд-во Академии наук СССР, 1953. — 175 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Гетманова, А.Д. Логика: Учебник для педагогических учебных заведений. — 6-е изд.. — М. : ИКФ Омега-Л; Высшая школа, 2002. — 416 с. — ISBN 5-901386-52-3; ISBN 5-06-004376-24.
  2. а б в Конверський, А.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. — 3-тє вид. перероб. та доп.. — К. : Центр учбової літератури, 2012. — 296 с. — ISBN 978-611-01-0283-4.
  3. а б Челпанов Г.И. Учебник логики. — М. : Прогресс, 1994. — 241 с. — (Б-ка журнала «Путь»). — 10 000 прим. — ISBN 5-01-004039-5.