Право голосу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пра́во го́лосу — право громадян країни обирати, тобто шляхом голосування формувати органи публічної влади відповідно до закону, та вирішувати інші значущі питання суспільного життя. Згідно зі статтею 70 Конституції України[1]:

Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Право голосу є синонімом активного виборчого права.

Право голосу ще позначають таким терміном як "право виборців"[2].

Див. також[ред. | ред. код]

У корпоративному праві — право кожного акціонера голосувати з питань порядку денного на зборах акціонерів особисто або через довірену особу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Конституція України – Розділ III. Вибори. Референдум
  2. Нестерович, В.Ф. (2017). Виборче право України: Підручник. Київ: Видавництво Ліра-К. с. 504. ISBN 978-617-7507-01-6. 

Посилання[ред. | ред. код]