Премія Ізраїлю
| Премія Ізраїлю | |
|---|---|
| Дата створення / заснування | 1953  |
 | |
| Засновник | Бен-Ціон Дінур |
| Країна |  Ізраїль |
| Місце розташування | Єрусалим |
| Нагорода від | Ізраїль |
| | |
| Категорія лауреатів нагороди | Категорія:Лауреати Державної премії Ізраїлю |
| Офіційний сайт(івр.) | |
 Премія Ізраїлю у Вікісховищі | |
Премія Ізраїлю (івр. פרס ישראל) — найпрестижніша премія, що видається урядом Ізраїлю. Премію вручають щороку у День незалежності Ізраїлю на урочистій церемонії в Єрусалимі, в присутності Президента, Прем'єр-міністра, Голови Кнесету і Президента Верховного суду.
Премію було засновано в 1953 році за ініціативи міністра освіти країни Бен-Ціона Дінура[1], що сам двічі здобув цю премію пізніше — в 1958 і 1973 роках[2].
Премію вручають у чотирьох категоріях, які циклічно змінюються з періодичністю від 4 до 7 років, окрім останньої категорії, премію з якої вручають щороку:
- гуманітарні науки, соціальні науки, юдаїзм
- природничі і точні науки
- культура, мистецтво, журналістика і спорт
- життєвий внесок та значний внесок у розвиток держави Ізраїль (з 1972 року)
Лауреатами премії можуть стати громадяни Ізраїлю та ізраїльські організації, що відзначилися в своїх галузях або зробили великий внесок до ізраїльської культури і суспільства. Переможці відбираються комітетом судей, очолюваним міністром освіти. Судді також призначаються міністром освіти, їх рішення мають бути одностайними.
Станом на 2004 рік, премію було вручено 551 лауреату, серед яких такі відомі і поза межами країни люди, як Шмуель Йосеф Аґнон, Аарон Аппельфельд, Абба Ебан, Леа Ґолдберґ, Ісраель Ауманн, Міхаель Озер Рабін і Саарон Шела. У виключних випадках премію можуть вручати і громадянам інших країн, що довго мешкали в Ізраїлі, так Зубін Мета, диригент Ізраїльського філармонічного оркестра родом з Індії, отримав її в 1991 році.
- Список лауреатів Премії Ізраїлю (стаття)
- Лауреати Державної премії Ізраїлю (категорія)
- ↑ Marom, Daniel. The Role of Jewish Studies Scholars in Early Zionist Education. Mandel Foundation. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 17 лютого 2008.
- ↑ Ben-Zion Dinur: Knesset website