Прикмета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Прикмета  — відмітна ознака якихось явищ чи предметів, з наявністю яких передбачаються подальші події[1]. Прикмети передбачають зв'язок між двома подіями, коли одне з них відбувається як факт, а друге – як наслідок[2]. Деякі прикмети не мають реального підґрунтя до передбачення подій по ним, але в той же час значна частина прикмет має в тій чи іншій мірі реальне підґрунтя. Як правило, до прикмет відносяться ті тлумачення, які базуються на колективному досвіді і фіксуються в колективній пам'яті. Прикмети існують здавна в багатьох культурах і цивілізаціях[3].

Погодні прикмети[ред. | ред. код]

Напередодні грози багато тварин і комахи змінюють поведінку. Жаби вистрибують з води на берег, квакають голосніше і глухо. Прагнуть виповзти на берег і прісноводні раки.

За кілька годин до настання грози зникають стрижі, а горобці і кури збираються групами і приймають пилові «ванни». Змовкають голоси співочих птахів, зате крики качок і чайок стають більш пронизливими. Перед негодою голуби і ластівки літають дуже низько, а ворони, навпаки, піднімаються вище.

Вірна ознака наближення грози – відсутність бджіл, сонечок і метеликів кропивниць. Про швидку зміну погоди свідчать закриті входи мурашників. А дощові черв’яки, навпаки, намагаються вибратися на поверхню землі, щоб врятуватися від затоплення.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Академічний тлумачний словник української мови: прикмета. Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 18 січня 2017.
  2. Народні прикмети - вірити чи ні?[недоступне посилання]
  3. Вікіцитати: прикмета. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 24 березня 2022.
  4. Як наші пращури визначали погоду на основі спостережень за тваринами. zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]