Природний комплекс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus — зв'язок) — система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.

Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. В її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани. Всередині материків і океанів виділяють менші природні комплекси — природні зони (наприклад, пустеля Сахара на материку Африка). Природними комплексами найменших розмірів є горб, заплава річки, яр тощо.

Види (правові інститути) природних комплексів

Екологічне право України має окрему підгалузь «Право природних комплексів», яке регулює охорону особливо цінних та унікальних природних комплексів і формування екологічної мережі України. Деякі види природних комплексів мають свій особливий правовий режим, оскільки для їх охорони сформовано окремі правові інститути:

  • природно-заповідний фонд України — його охорона регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року;
  • курорти — їх охорона регулюється Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року;
  • рекреаційні зони — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року;
  • ліси — їх охорона регулюється Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;
  • ландшафти — їх охорона регулюється Європейською ландшафтною конвенцією (Флоренція, 20 жовтня 2000 року), ратифікованою Законом України від 7 вересня 2005 року;
  • виключна (морська) економічна зона України — її охорона регулюється Законом України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року;
  • науково цінні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакції від 1 грудня 1998 року;
  • природне урбанізоване середовище — його охорона регулюється Законами України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року, «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року, «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року;
  • природні комплекси історико-культурної спадщини — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року;
  • прикордонні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року.

Особливості правового регулювання

Специфікою правового регулювання охорони природних комплексів є наявність подвійного правового режиму: з одного боку, охорона окремих природних компонентів, що входять до природного комплексу, регулюється природоресурсним законодавством (земель — земельним, надр — гірничим, вод — водним тощо), а за іншого боку — спеціальним законодавством про цей природний комплекс, адже охороні підлягають не тільки окремі компоненти, а й екологічні взаємозв'язки між ними, тобто природний комплекс в цілому. Зазвичай, у разі правової колізії, спеціальне законодавство про природний комплекс має переважну правову силу перед законодавством про окремі природні ресурси, що входять до цього природного комплексу.

Див. також