Природно-заповідний фонд Польщі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біловезька пуща. Польша

Природно-заповідний фонд Польщі[ред. | ред. код]

Традиції охорони природної спадщини в Польщі сягають часів перших королів Болеслава Хороброго, який ще в Х ст. увів заборону полювати на бобрів, та Казимира Великого, який першим наказав охороняти ліси.

Для Польщі, незважаючи на невелику площу, характерне багатство геологічної будови, форм рельєфу, флори і фауни.Польща належить до країн лідерів з охорони природи. Частка заповідних територій у Польщі складає 32,4 % території країни, 10.1 млн.га[1].


Структура природоохоронних територій[ред. | ред. код]

Охорону природи в Польщі регулюють положення Закону про охорону природи від 16 квітня 2004 р[2]. Згідно з цим законом, охорона природи полягає в збереженні, зрівноваженому користуванні та відновленні запасів, утворень і складників природи. У ст. 6 цього закону визначено десять основних категорій – форм охорони природи:

1) національні парки,

2) природні заповідники,

3) ландшафтні парки,

4) охоронні ландшафти,

5) простори “Natura 2000”,

6) пам’ятки природи,

7) документальні місця,

8) екологічні угіддя,

9) природно-ландшафтні комплекси,

10) охорона видів рослин, тварин і грибів

Національні парки[3][ред. | ред. код]

Національні парки[4] (пол. рarki narodowe, англ. national parks) – головна складова системи охорони, займає найвищу позицію серед форм охорони природи в Польщі. Національний парк охоплює територію, що вирізняється особливими природними, науковими, культурними й освітніми цінностями, площею не менше 1 000 га, у межах якої охороні підлягає вся природна система та її ландшафтні цінності. Польща прийняла визначення національного парку, затверджене на X (1969) і XI (1972) з’їздах Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів (IUCN–WCU). Усі польські національні парки, які відповідають вимогам IUCN, опинилися в її списку, зокрема 15 отримало другу категорію, 2 парки отримали п’яту категорію (Ойцовський і Вігерський). Шість парків (Бєбжанський, Бори Tухольські, Столових Гір, Нарвянський, Магурський, Витоки Варти) тоді ще не було, тому вони не прокласифіковані IUCN–WCU. Окрім того, дев’ять національних парків UNESCO внесла у список біосферних заповідників (Бабьогурський, Біловезький, Бещадський, Бори Тухольські, Кампіноський, Карконоський, Поліський, Словінський, Татршанський) , зокрема один (Біловезький) був визнаний UNESCO об’єктом світової спадщини[5] . Територія парків доступна для відвідування, однак туристичний рух може відбуватися винятково визначеними стежками. З 23 національних парків найбільші: Біловезький національний парк, Кампіноський національний парк, Татранський національний парк, Словінський національний парк[6].

Природоохоронні об’єкти кількість Площа, га
Національні парки 23 314 474,5
Природні заповідники 1463 164 202,1
Ландшафтні парки 121 2 529 022,0
Охоронні ландшафти 386 6 990 047,7
Території Natura 2000 967 (144 – території

спеціальної охорони птахів + 823 – спеціальні території охорони біотопів)

9 362 632,0
Екологічні угіддя 6877 51 029,5
Природні-ландшафтні комплекси 318 93 463,6
Документальні місця 155 885,2
Пам’ятки природи 36293 -
Увесь природно-заповідний фонд 45636 10 143 124,6 ( без

територій Природа 2000)

Природні заповідники[ред. | ред. код]

Природні заповідники (пол. rezerwaty przyrody, англ. nature reserves) – цінні природні просторові форми охорони природи, менші за площею. Наприкінці 2010 р. кількість об’єктів цього типу досягла 1 463, а їхня загальна площа становила понад 164 тис. га, (0,5 % площі країни і 1,6 % площі природоохоронного фонду країни) (див. табл. 1). Закон від 16 квітня 2004 р. визначає природний заповідник як територію, яка охоплює простори, збережені в незміненому або малозміненому стані, екосистеми, біотопи рослин, тварин, грибів та об’єкти і складники неживої природи, що мають особливі природні, наукові, культурні або ландшафтні цінності. Заповідники поділяють на дев’ять типів за класифікацією З. Чубінського[7] :

лісовий,

флористичний,

торф’яний,

фауністичний,

ландшафтний,

неживої природи,водний,

степовий,

галофітний.

Ландшафтні парки[ред. | ред. код]

Ландшафтні парки (пол. parki krajobrazowe, англ. landscape parks).Особливістю ландшафтних парків, на відміну від попередніх форм природно-заповідного фонду, є те, що в них можна вести господарську діяльність. Ландшафтний парк створюють на території, що має природні, історичні і культурні та ландшафтні цінності для збереження, популяризації цих цінностей в умовах зрівноваженого розвитку. Такий парк повинен слугувати краєзнавчій рекреації, тобто туризму,відпочинку, а також освіті.

Охоронні ландшафти[ред. | ред. код]

Охоронні ландшафти (пол. obszary chronionego krajobrazu, англ. protected landscape areas).Такі території займають значні площі – річкові долини, лісові комплекси, горбогір’я, дюнні поля, торфовища тощо. Ці простори вважають цінними з огляду на винятковий ландшафт, багатство екосистем або виконувану ними функцію екологічних коридорів між важливішими просторами, які охороняють, наприклад національними, ландшафтними парками і заповідниками. Головне призначення територій ландшафтів, які перебувають під охороною, – рекреація, а господарська діяльність підлягає лише незначним обмеженням (заборона будівництва об’єктів, шкідливих для середовища, і нищення навколишнього середовища).

Мережа територій “Natura 2000”[ред. | ред. код]

Мережа територій територій “Natura 2000 (пол. siec obszarów Natura 2000, англ. Natura 2000 network of protected areas) – це комплексна європейська екологічна мережа, яку створюють у Європі для збереження природних біотопів і видів, яким загрожує зникнення. У Польщі цю форму охорони впроваджено 2004 р. Планують, що такі простори охоплять близько 15–20 % площі країни. Мережа передбає створення системи просторів, з’єднаних екологічними коридорами, тобто фрагментами ландшафту, які уможливлюють міграцію, поширення й обмін генетичного фонду видів. Завданням мережі є збереження біорізноманіття завдяки охороні не лише найцінніших і найрідкісніших елементів природи, а також найбільш типових, найбільше поширених природних систем, характерних для біогеографічних регіонів.

Пам’ятки природи[ред. | ред. код]

Пам’ятки природи (пол. pomniki przyrody, англ. natural monuments). Закон про охорону природи від 2004 р. визначає пам’ятки природи як окремі об’єкти живої і неживої природи або їх скупчення, які мають особливу природну, наукову, культурну, історичну або пейзажну цінність та індивідуальні ознаки, які вирізняють їх серед інших об’єктів.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Сіренко, Інна (2013). СПЕЦИФІКА ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ В ПОЛЬЩІ. publications.lnu.edu.ua (Українська). Львівський національний університет імені Івана Франка. Процитовано 2018-12-15. 
  2. -, - (14.04.2004). Закон про охорону природи від 16 квітня 2004 р.. prawo.sejm.gov.pl (польською). уряд. Процитовано 2018-12-15. 
  3. Сіренко, Інна (2013). СПЕЦИФІКА ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ В ПОЛЬЩІ. publications.lnu.edu.ua (Українська). . Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2013. Випуск 41. С. 282–294. Visnyk of the Lviv University. Series Geography. 2013. Issue 41. P. 282–294. Процитовано 2018-12-15. 
  4. ПЕТРАШИК, Ю.М. (2015-06-26). ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я МЕДИЧНИМИ ЗАКЛАДАМИ ТА МЕДПЕРСОНАЛОМ. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України (1). ISSN 1681-2786. doi:10.11603/1681-2786.2015.1.4692. Процитовано 2018-12-15. 
  5. Сіренко, Інна (2013). СПЕЦИФІКА ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ В ПОЛЬЩІ. publications.lnu.edu.ua (Українською). . Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2013. Випуск 41. С. 282–294. Visnyk of the Lviv University. Series Geography. 2013. Issue 41. P. 282–294. Процитовано 2018-12-15. 
  6. Географія Польщі - Wikiwand. www.wikiwand.com. Процитовано 2018-12-15. 
  7. CRFOP - Wyszukiwanie. crfop.gdos.gov.pl. Процитовано 2018-12-15.