Протести у Вірменії (2018)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протести у Вірменії 2018
Дата: 19 червня9 липня 2015
Місце: Вірменія Вірменія
Привід: Підвищення тарифів на електроенергію, монополія, корупція
Результат: Спроба придушення протесту 23 червня
Проведення нового аудиту компанії «Електричні мережі Вірменії»
Сторони
Протестувальники:
  • Громадський рух «Ні грабунку»
  • Ветерани карабахської війни[1]

Опозиційні політичні партії і рухи:

Уряд Вірменії:
  • МВС Вірменії
  • Внутрішні війська
  • Спецпідрозділ поліції «Янгол»[5]

інші:

Лідери
Вагінак Шушанян
Нарек Айвазян[3]
Давид Санасарян
Серж Саргсян
Володимир Гаспарян
Втрати
Поранено:
14 активістів,
з них 3 — госпіталізовано
(23 червня);
Затримано:
237 учасників акції в Єревані,
12 учасників — в Гюмрі (23 червня);
46 активістів (6 липня);
Поранено:
11 поліцейських
(23 червня);
Протестуючі перед Педагогічним університетом

Протести у Вірменії проти влади Сержа Саргсяна (вірм. Բողոքի ցույցեր ընդդեմ Սերժ Սարգսյանի) — масові громадянські акції з 12 квітня 2018 проти обрання екс-президента Сержа Саргсяна на посаду прем'єр-міністра Вірменії, яке мало відбутись 17 квітня[7]. 17 квітня Серж Саргсян 77 голосами за і 17 проти був обраний прем'єром Вірменії[8], 23 квітня був змушений подати у відставку.

Приводом для протестів стало висунення Сержа Саргсяна на пост прем'єр-міністра після змін у конституції Вірменії, проведених Саргсяном, які встановлювали передачу влади від президента прем'єр-міністру країни.

Передумови[ред. | ред. код]

Серж Саргсян був президентом Вірменії з 9 квітня 2008 до 9 квітня 2018 року, до цього впродовж 15 років обіймав посади прем'єр-міністра, міністра оборони, міністра внутрішніх справ і міністра національної безпеки Республіки Вірменія. Після ініційованого ним конституційного референдуму 2015 року, Вірменія була перетворена на парламентську республіку, в якій прем'єр-міністр визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики. Висування Саргсяна на посаду прем'єр-міністра викликало різке несприйняття з боку опозиційних політичних сил Вірменії, зокрема партій «Громадянський договір» і парламентської «Елк» («Вихід»).

Перебіг подій[ред. | ред. код]

31 березня 2018 року через Ґюмрі стартував двотижневий марш на Єреван[9].

14 квітня Республіканська партія Вірменії і АРФ «Дашнакцутюн» запропонували на пост прем'єр-міністра Сержа Саргсяна.

15 квітня протестуючі блокували площу Франції в Єревані і перекрили вулицю Абовян, де розпочали сидячий страйк. Лідер протесту Пашинян з прихильниками перекрив перехрестя проспекту Баграмяна і Московської вулиці. Пізніше опозиціонери маршем пройшли по вулиці Гераци і Налбандяна повз будівлю поліції Вірменії.

17 квітня, ще до обрання Сержа Саргсяна, опозиція оголосила про початок оксамитової революції. За словами лідера протестантів, тисячі людей підтримали акції протесту — в Ґюмрі, в Іджевані, Ванадзорі, Капані та Мецаморі почалися страйки[10].

18 квітня протестувальники взяли в облогу резиденцію новообраного прем'єр-міністра Сержа Саргсяна. Демонстранти безперешкодно пройшли до дверей резиденції. Сили поліції сконцентровані на другорядних вулицях, прилеглих до проспекту[11].

19-20 квітня протестувальники почали блокування окремих автомагістралей. На середину дня 20 квітня були затримані 160 осіб[12].

21 квітня силами правопорядку були затримані лідери протестів Армен Григорян та Давид Санасарян.

22 квітня були затримані депутати Нікол Пашинян, Сасун Мікаєлян і Арарат Мірзоян. 22 квітня проти мітингувальників силами правопорядку були застосовані світло-шумові гранати. Протести в центрі Єревана тривають, мітинг за участі десятків тисяч людей проходить без лідерів опозиції[13].

23 квітня Серж Саргсян подав у відставку[14], заарештовані лідери опозиції, у тому числі Нікол Пашинян, були звільнені[15]. Саргсян, заявив: «Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Створена ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни»[16].

2 травня відбулось голосування щодо призначення Нікола Пашиняна очільником уряду, але голосів «за» не вистачило. Після цього Пашинян закликав до продовження протестів і оголосив загальнонаціональний страйк. В результаті страйку не працювали метро, аеропорт, кілька міністерств[17]. Провладна партія пішла на поступки і на 8 травня призначила нові вибори прем'єра[17].

16 травня активісти, незадоволені роботою мера Єревана Тарона Маркаряна, захопили мерію столиці країни[18].

Результати[ред. | ред. код]

8 травня 2018 року відбулось повторне голосування, в результаті якого Пашинян був обраний Прем'єр-міністр Вірменії. Першим його указом стало перенесення Дня Перемоги на 8 травня і перейменування свята в День скорботи і примирення[19].

В результаті протестів опозиція домоглася обрання очільником уряду свого лідера, зовнішній політичний курс країни при цьому не змінився.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок rozkol не вказаний текст
  2. а б в г Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок espreso не вказаний текст
  3. а б На проспекте Баграмяна появятся группы по 10 человек. 2015-06-30. Процитовано 2015-06-30.  (рос.)
  4. «Електричний Єреван» не хоче порівнянь із київським Майданом. 2015-06-28. Процитовано 2015-06-28. 
  5. Ереван: горячий асфальт, «замороженные» тарифы. 2015-06-28. Процитовано 2015-06-28.  (рос.)
  6. Акции протеста в Ереване перекинулись на регионы Армении. 2015-06-23. Архів оригіналу за 2015-06-26. Процитовано 2015-06-23.  (рос.)
  7. Протести у Вірменії. Логіка нерозв'язаного конфлікту
  8. Серж Саргсян избран премьер-министром Армении (рос.)
  9. Никол Пашинян начал 14-ти дневное шествие от Гюмри до Еревана против Сержа Саргсяна и РПА рос. 
  10. Протести у Вірменії: опозиція оголосила про початок оксамитової революції
  11. Протести у Вірменії: учасники акції взяли в облогу резиденцію прем'єра
  12. В Єревані тривають протести прибічників опозиції, більш ніж 160 осіб затримано
  13. Десятки тысяч человек вышли на антиправительственный митинг в Ереване
  14. Після масових протестів прем'єр-міністр Вірменії пішов у відставку (відео)
  15. Нікола Пашиняна звільнили з-під варти: як це було. armeniasputnik.am. Процитовано 2018-04-23. 
  16. «Я був не прав»: Серж Саргсян звернувся до народу Вірменії в останній раз як прем'єр
  17. а б Перемога єреванського майдану: чому здалася влада Вірменії та як діятиме Москва, Європейська правда, 3 травня 2018
  18. У столиці Вірменії активісти захопили мерію
  19. Першим указом Пашиняна стало перенесення Дня Перемоги на 8 травня і перейменування свята в День скорботи і примирення // День. — 2018. — 9 травня. — 22:31.

Посилання[ред. | ред. код]