Протести у Вірменії (2018)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Протестуючі перед Педагогічним університетом

Протести у Вірменії проти влади Сержа Саргсяна (вірм. Բողոքի ցույցեր ընդդեմ Սերժ Սարգսյանի) — масові громадянські акції з 12 квітня 2018 проти обрання екс-президента Сержа Саргсяна на посаду прем'єр-міністра Вірменії, яке мало відбутись 17 квітня[1]. 17 квітня Серж Саргсян 77 голосами за і 17 проти був обраний прем'єром Вірменії[2], 23 квітня був змушений подати у відставку.

Приводом для протестів стало висунення Сержа Саргсяна на пост прем'єр-міністра після змін у конституції Вірменії, проведених Саргсяном, які встановлювали передачу влади від президента прем'єр-міністру країни.

Передумови[ред.ред. код]

Серж Саргсян був президентом Вірменії з 9 квітня 2008 до 9 квітня 2018 року, до цього впродовж 15 років обіймав посади прем'єр-міністра, міністра оборони, міністра внутрішніх справ і міністра національної безпеки Республіки Вірменія. Після ініційованого ним конституційного референдуму 2015 року, Вірменія була перетворена на парламентську республіку, в якій прем'єр-міністр визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики. Висування Саргсяна на посаду прем'єр-міністра викликало різке несприйняття з боку опозиційних політичних сил Вірменії, зокрема партій «Громадянський договір» і парламентської «Елк» («Вихід»).

Перебіг подій[ред.ред. код]

31 березня 2018 року через Ґюмрі стартував двотижневий марш на Єреван[3].

14 квітня Республіканська партія Вірменії і АРФ «Дашнакцутюн» запропонували на пост прем'єр-міністра Сержа Саргсяна.

15 квітня протестуючі блокували площу Франції в Єревані і перекрили вулицю Абовян, де розпочали сидячий страйк. Лідер протесту Пашинян з прихильниками перекрив перехрестя проспекту Баграмяна і Московської вулиці. Пізніше опозиціонери маршем пройшли по вулиці Гераци і Налбандяна повз будівлю поліції Вірменії.

17 квітня, ще до обрання Сержа Саргсяна, опозиція оголосила про початок оксамитової революції. За словами лідера протестантів, тисячі людей підтримали акції протесту — в Ґюмрі, в Іджевані, Ванадзорі, Капані та Мецаморі почалися страйки[4].

18 квітня протестувальники взяли в облогу резиденцію новообраного прем'єр-міністра Сержа Саргсяна. Демонстранти безперешкодно пройшли до дверей резиденції. Сили поліції сконцентровані на другорядних вулицях, прилеглих до проспекту[5].

19-20 квітня протестувальники почали блокування окремих автомагістралей. На середину дня 20 квітня були затримані 160 осіб[6].

21 квітня силами правопорядку були затримані лідери протестів Армен Григорян та Давид Санасарян.

22 квітня були затримані депутати Нікол Пашинян, Сасун Мікаєлян і Арарат Мірзоян. 22 квітня проти мітингувальників силами правопорядку були застосовані світло-шумові гранати. Протести в центрі Єревана тривають, мітинг за участі десятків тисяч людей проходить без лідерів опозиції[7].

23 квітня Серж Саргсян подав у відставку[8], заарештовані лідери опозиції, у тому числі Нікол Пашинян, були звільнені[9]. Саргсян, заявив: «Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Створена ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни»[10].

2 травня відбулось голосування щодо призначення Нікола Пашиняна очільником уряду, але голосів «за» не вистачило. Після цього Пашинян закликав до продовження протестів і оголосив загальнонаціональний страйк. В результаті страйку не працювали метро, аеропорт, кілька міністерств[11]. Провладна партія пішла на поступки і на 8 травня призначила нові вибори прем'єра[11].

16 травня активісти, незадоволені роботою мера Єревана Тарона Маркаряна, захопили мерію столиці країни[12].

Результати[ред.ред. код]

8 травня 2018 року відбулось повторне голосування, в результаті якого Пашинян був обраний Прем'єр-міністр Вірменії. Першим його указом стало перенесення Дня Перемоги на 8 травня і перейменування свята в День скорботи і примирення[13].

В результаті протестів опозиція домоглася обрання очільником уряду свого лідера, зовнішній політичний курс країни при цьому не змінився.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Протести у Вірменії. Логіка нерозв'язаного конфлікту
  2. Серж Саргсян избран премьер-министром Армении (рос.)
  3. Никол Пашинян начал 14-ти дневное шествие от Гюмри до Еревана против Сержа Саргсяна и РПА рос. 
  4. Протести у Вірменії: опозиція оголосила про початок оксамитової революції
  5. Протести у Вірменії: учасники акції взяли в облогу резиденцію прем'єра
  6. В Єревані тривають протести прибічників опозиції, більш ніж 160 осіб затримано
  7. Десятки тысяч человек вышли на антиправительственный митинг в Ереване
  8. Після масових протестів прем'єр-міністр Вірменії пішов у відставку (відео)
  9. Нікола Пашиняна звільнили з-під варти: як це було. armeniasputnik.am. Процитовано 2018-04-23. 
  10. «Я був не прав»: Серж Саргсян звернувся до народу Вірменії в останній раз як прем'єр
  11. а б Перемога єреванського майдану: чому здалася влада Вірменії та як діятиме Москва, Європейська правда, 3 травня 2018
  12. У столиці Вірменії активісти захопили мерію
  13. Першим указом Пашиняна стало перенесення Дня Перемоги на 8 травня і перейменування свята в День скорботи і примирення // День. — 2018. — 9 травня. — 22:31.

Посилання[ред.ред. код]