Нікол Пашинян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Нікол Пашинян
Нікол Пашинян

Нині на посаді
На посаді з 8 травня 2018
Президент   Армен Саркісян
Попередник Серж Саргсян
Карен Карапетян (в.о.)

Час на посаді:
18 травня 2017 — 8 травня 2018
Президент Армен Саркісян
Попередник посаду заснована

Час на посаді:
6 травня 2012 — 8 травня 2018

Народився 1 червня 1975(1975-06-01) (43 роки)
м. Іджеван, Вірменська РСР, СРСР
Громадянство Вірменія Вірменія
Національність вірменин
Освіта Єреванський державний університет
Політична партія Елк
Професія політик

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Нікол Вова́йович Пашинян (вірм. Նիկոլ Վովայի Փաշինյան; нар. 1 червня 1975 року, м. Іджеван, Вірменська РСР, СРСР)  — вірменський державний діяч, політик. Прем'єр-міністр Вірменії з 8 травня 2018 року.[1]

Лідер фракції «Елк» в національних зборах Вірменії (20172018). Депутат Національних зборів Вірменії (20122018).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1 червня 1975 року в місті Іджеван.

Закінчив місцеву школу № 1 в 1991 році і вступив на відділення журналістики філологічного факультету Єреванського державного університету. Через чотири роки виключений з вишу за політичну діяльність.

Одночасно з навчанням займався журналістикою.

З 1993 року по 1994 рік — кореспондент газети «Дпрутюн».

З 1994 року по 1997 року — кореспондент газет «Лрагір», «Лрагір-ор» і «Молорак»; з 1995 року по 1997 рік — редактор вкладиша «Ем-ес-е» газети «Молорак».

У 1998 році заснував і став головним редактором газети «Орагір». Влітку 1999 року почався судовий процес у відношенні Пашиняна, газету якого звинуватили в публікації наклепницького матеріалу в адресу дружини депутата вірменського парламенту Арташеса Гегамяна і згадці прізвиська Норика Айвазяна, професора Єреванського держуніверситету і кандидата в депутати парламенту. На газету «Орагір» було накладено штраф 25 тисяч доларів, а судовими приставами було описано майно видання. Суд першої інстанції визнав Нікола Пашиняна винним за трьома пунктами звинувачення і засудив до одного року ув'язнення. Після цього газета «Орагір» була закрита.

Апеляційний суд визнав Пашиняна винним за статтями: службова халатність, образа представника влади під час виконання ним службових обов'язків і невиконання вироку суду. Пашинян в результаті був засуджений до року позбавлення волі (за першою статтею), до відшкодування збитку в розмірі 20 мінімальних зарплат (за другою статтею) і відшкодування збитків в тому ж обсязі (по третій статті). Касаційний суд Вірменії залишив вирок без зміни.

Влітку 1999 року став головний редактор газети «Айкакан жаманак».

На парламентських виборах 2007 року Пашинян був першим номером у списку блоку «Імпічмент», який вимагав відставки президента Роберта Кочаряна і прем'єра Сержа Саргсяна. В результаті блок посів 12-е місце, набравши 1,29 % голосів (більше 17 тисяч виборців). Нікол Пашинян назвав результати виборів сфальсифікованими і зажадав призначити нові вибори.

У 2008 році — член передвиборчого штабу кандидата в президенти РА Левона Тер-Петросяна. Після заворушень 1-2 березня 2008 року в Єревані оголошено в розшук. У 2009 році здався владі. У січні 2010 року був засуджений на 7 років за звинуваченням в організації масових заворушень. Пізніше суд вдвічі скоротив термін, а в травні 2011 року він вийшов на свободу за амністією на честь 20-річчя незалежності Вірменії.

У 2012 році обраний депутатом Національних зборів Вірменії за пропорційною виборчою системою від партійного блоку «Вірменський національний конгрес».

З 2013 року — член «Громадянського договору».

З 2016 року — член партії «Елк».

У 2017 році обраний депутатом Національних зборів Вірменії від партії «Елк».

У вересні 2017 балотувався на посаду мера Єревана і посів друге місце, набравши 21 % голосів.

У квітні 2018 року організував акції протесту проти обрання прем'єр-міністром Сержа Саргсяна. 22 квітня Пашинян і Саргсян провели переговори, однак новообраний прем'єр-міністр залишив зустріч, після того як лідер опозиції заявив, що готовий обговорювати лише відставку Саргсяна. Цього ж дня, під час ходи в центрі Єревану поліція затримала Нікола Пашиняна[2]. Пізніше, 23 квітня Нікол Пашинян був звільнений[3]. Цього ж дня прем'єр Саргсян подав у відставку, заявивши «Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Створена ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни»[4].

З 8 травня 2018 року — Прем'єр-міністр Вірменії.

Погляди[ред.ред. код]

З Президентом Росії
Володимиром Путіним.
Росія, Сочі, 14 травня 2018 року

Будучи опозиційним депутатом, Пашинян заявляв про те, що Вірменія вступила в Євразійський економічний союз (ЄАЕС) «не добровільно, а вимушено»[5].

У квітні 2016 безпосередньо після збройних зіткнень, у Нагірно-Карабахської Республіки, виступав за участь її представників на будь-яких переговорах з питання незалежності Арцаха.[6]

14 травня 2018 року провів зустріч з Президентом Росії Володимиром Путіним на полях саміту ЄАЕС в Сочі[7].

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений, має трьох дочок і сина[8]. Дружина — Ганна Акопян, є головним редактором газети «Айкакан жаманак»[9].

Примітки[ред.ред. код]