Нікол Пашинян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікол Пашинян
вірм. Նիկոլ Փաշինյան
Нікол Пашинян

Нині на посаді
На посаді з8 травня 2018
Президент  Армен Саркісян
ПопередникСерж Саргсян
Карен Карапетян (в.о.)

Час на посаді:
18 травня 2017 — 8 травня 2018
ПрезидентАрмен Саркісян
Попередникпосаду заснована

Час на посаді:
6 травня 2012 — 8 травня 2018

Народився1 червня 1975(1975-06-01) (43 роки)
м. Іджеван, Вірменська РСР, СРСР
ГромадянствоВірменія Вірменія
Національністьвірменин
ОсвітаЄреванський державний університет
Політична партіяЕлк
Професіяполітик
Офіційний веб-сайт

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Нікол Вова́йович Пашинян (вірм. Նիկոլ Վովայի Փաշինյան; нар. 1 червня 1975 року, Іджеван, Вірменська РСР)  — вірменський державний діяч, політик. Прем'єр-міністр Вірменії з 8 травня 2018 року.[1]

Лідер фракції «Елк» в національних зборах Вірменії (20172018). Депутат Національних зборів Вірменії (20122018).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1975 року в місті Іджеван.

Закінчив місцеву школу № 1 1991 року і вступив на відділення журналістики філологічного факультету Єреванського державного університету. Через чотири роки виключений з вишу за політичну діяльність.

Одночасно з навчанням займався журналістикою.

З 1993 року по 1994 рік — кореспондент газети «Дпрутюн».

З 1994 року по 1997 року — кореспондент газет «Лрагір», «Лрагір-ор» і «Молорак»; з 1995 року по 1997 рік — редактор вкладиша «Ем-ес-е» газети «Молорак».

1998 року заснував і став головним редактором газети «Орагір». Влітку 1999 року почався судовий процес у відношенні Пашиняна, газету якого звинуватили в публікації наклепницького матеріалу в адресу дружини депутата вірменського парламенту Арташеса Гегамяна і згадці прізвиська Норика Айвазяна, професора Єреванського держуніверситету і кандидата в депутати парламенту.

На газету «Орагір» було накладено штраф 25 тисяч доларів, а судовими приставами було описано майно видання. Суд першої інстанції визнав Нікола Пашиняна винним за трьома пунктами звинувачення і засудив до одного року ув'язнення. Після цього газета «Орагір» була закрита.

Апеляційний суд визнав Пашиняна винним за статтями: службова халатність, образа представника влади під час виконання ним службових обов'язків і невиконання вироку суду. Пашинян в результаті був засуджений до року позбавлення волі (за першою статтею), до відшкодування збитку в розмірі 20 мінімальних зарплат (за другою статтею) і відшкодування збитків в тому ж обсязі (по третій статті). Касаційний суд Вірменії залишив вирок без зміни.

Влітку 1999 року став головний редактор газети «Айкакан жаманак».

На парламентських виборах 2007 року Пашинян був першим номером у списку блоку «Імпічмент», який вимагав відставки президента Роберта Кочаряна і прем'єра Сержа Саргсяна. В результаті блок посів 12-е місце, набравши 1,29 % голосів (більше 17 тисяч виборців). Нікол Пашинян назвав результати виборів сфальсифікованими і зажадав призначити нові вибори.

2008 року — член передвиборчого штабу кандидата в президенти РА Левона Тер-Петросяна. Після заворушень 1-2 березня 2008 року в Єревані оголошено в розшук. У 2009 році здався владі. У січні 2010 року був засуджений на 7 років за звинуваченням в організації масових заворушень. Пізніше суд вдвічі скоротив термін, а в травні 2011 року він вийшов на свободу за амністією на честь 20-річчя незалежності Вірменії.

У 2012 році обраний депутатом Національних зборів Вірменії за пропорційною виборчою системою від партійного блоку «Вірменський національний конгрес».

З 2013 року — член «Громадянського договору».

З 2016 року — член партії «Елк».

У 2017 році обраний депутатом Національних зборів Вірменії від партії «Елк».

У вересні 2017 балотувався на посаду мера Єревана і посів друге місце, набравши 21 % голосів.

У квітні 2018 року організував акції протесту проти обрання прем'єр-міністром Сержа Саргсяна. 22 квітня Пашинян і Саргсян провели переговори, однак новообраний прем'єр-міністр залишив зустріч, після того як лідер опозиції заявив, що готовий обговорювати лише відставку Саргсяна. Цього ж дня, під час ходи в центрі Єревану поліція затримала Нікола Пашиняна[2]. Пізніше, 23 квітня Нікол Пашинян був звільнений[3]. Цього ж дня прем'єр Саргсян подав у відставку, заявивши «Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Створена ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни»[4].

З 8 травня 2018 року — Прем'єр-міністр Вірменії.

Погляди[ред. | ред. код]

Будучи опозиційним депутатом, Пашинян заявляв про те, що Вірменія вступила в Євразійський економічний союз (ЄАЕС) «не добровільно, а вимушено»[5].

У квітні 2016 безпосередньо після збройних зіткнень у окупованій Азербайджаном Нагірно-Карабахської республіці, виступав за участь її представників на будь-яких переговорах з питання незалежності Арцаха.[6]

14 травня 2018 року провів зустріч з Путіним на саміті ЄАЕС в Сочі.[7]

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, виховує трьох дочок і сина.[8] Дружина — Ганна Акопян, є головним редактором газети «Айкакан жаманак».[9]

Примітки[ред. | ред. код]