Нікол Пашинян
| Нікол Пашинян | |
|---|---|
| вірм. Նիկոլ Փաշինյան | |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 8 травня 2018 |
| Президент | Армен Саркісян |
| Попередник | Серж Саргсян Карен Карапетян (в.о.) |
| Час на посаді: | |
| 18 травня 2017 — 8 травня 2018 | |
| Президент | Армен Саркісян |
| Попередник | посаду заснована |
 Депутат Національних зборів Вірменії | |
| Час на посаді: | |
| 6 травня 2012 — 8 травня 2018 | |
| Народився | 1 червня 1975 (43 роки) м. Іджеван, Вірменська РСР, СРСР |
| Громадянство | Вірменія |
| Національність | вірменин |
| Освіта | Єреванський державний університет |
| Політична партія | Елк |
| Професія | політик |
|
| |
|
| |
Нікол Вова́йович Пашинян (вірм. Նիկոլ Վովայի Փաշինյան; нар. 1 червня 1975 року, Іджеван, Вірменська РСР) — вірменський державний діяч, політик. Прем'єр-міністр Вірменії з 8 травня 2018 року.[1]
Лідер фракції «Елк» в національних зборах Вірменії (2017–2018). Депутат Національних зборів Вірменії (2012–2018).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 червня 1975 року в місті Іджеван.
Закінчив місцеву школу № 1 1991 року і вступив на відділення журналістики філологічного факультету Єреванського державного університету. Через чотири роки виключений з вишу за політичну діяльність.
Одночасно з навчанням займався журналістикою.
З 1993 року по 1994 рік — кореспондент газети «Дпрутюн».
З 1994 року по 1997 року — кореспондент газет «Лрагір», «Лрагір-ор» і «Молорак»; з 1995 року по 1997 рік — редактор вкладиша «Ем-ес-е» газети «Молорак».
1998 року заснував і став головним редактором газети «Орагір». Влітку 1999 року почався судовий процес у відношенні Пашиняна, газету якого звинуватили в публікації наклепницького матеріалу в адресу дружини депутата вірменського парламенту Арташеса Гегамяна і згадці прізвиська Норика Айвазяна, професора Єреванського держуніверситету і кандидата в депутати парламенту.
На газету «Орагір» було накладено штраф 25 тисяч доларів, а судовими приставами було описано майно видання. Суд першої інстанції визнав Нікола Пашиняна винним за трьома пунктами звинувачення і засудив до одного року ув'язнення. Після цього газета «Орагір» була закрита.
Апеляційний суд визнав Пашиняна винним за статтями: службова халатність, образа представника влади під час виконання ним службових обов'язків і невиконання вироку суду. Пашинян в результаті був засуджений до року позбавлення волі (за першою статтею), до відшкодування збитку в розмірі 20 мінімальних зарплат (за другою статтею) і відшкодування збитків в тому ж обсязі (по третій статті). Касаційний суд Вірменії залишив вирок без зміни.
Влітку 1999 року став головний редактор газети «Айкакан жаманак».
На парламентських виборах 2007 року Пашинян був першим номером у списку блоку «Імпічмент», який вимагав відставки президента Роберта Кочаряна і прем'єра Сержа Саргсяна. В результаті блок посів 12-е місце, набравши 1,29 % голосів (більше 17 тисяч виборців). Нікол Пашинян назвав результати виборів сфальсифікованими і зажадав призначити нові вибори.
2008 року — член передвиборчого штабу кандидата в президенти РА Левона Тер-Петросяна. Після заворушень 1-2 березня 2008 року в Єревані оголошено в розшук. У 2009 році здався владі. У січні 2010 року був засуджений на 7 років за звинуваченням в організації масових заворушень. Пізніше суд вдвічі скоротив термін, а в травні 2011 року він вийшов на свободу за амністією на честь 20-річчя незалежності Вірменії.
У 2012 році обраний депутатом Національних зборів Вірменії за пропорційною виборчою системою від партійного блоку «Вірменський національний конгрес».
З 2013 року — член «Громадянського договору».
З 2016 року — член партії «Елк».
У 2017 році обраний депутатом Національних зборів Вірменії від партії «Елк».
У вересні 2017 балотувався на посаду мера Єревана і посів друге місце, набравши 21 % голосів.
У квітні 2018 року організував акції протесту проти обрання прем'єр-міністром Сержа Саргсяна. 22 квітня Пашинян і Саргсян провели переговори, однак новообраний прем'єр-міністр залишив зустріч, після того як лідер опозиції заявив, що готовий обговорювати лише відставку Саргсяна. Цього ж дня, під час ходи в центрі Єревану поліція затримала Нікола Пашиняна[2]. Пізніше, 23 квітня Нікол Пашинян був звільнений[3]. Цього ж дня прем'єр Саргсян подав у відставку, заявивши «Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Створена ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни»[4].
З 8 травня 2018 року — Прем'єр-міністр Вірменії.
Погляди[ред. | ред. код]
Будучи опозиційним депутатом, Пашинян заявляв про те, що Вірменія вступила в Євразійський економічний союз (ЄАЕС) «не добровільно, а вимушено»[5].
У квітні 2016 безпосередньо після збройних зіткнень у окупованій Азербайджаном Нагірно-Карабахської республіці, виступав за участь її представників на будь-яких переговорах з питання незалежності Арцаха.[6]
14 травня 2018 року провів зустріч з Путіним на саміті ЄАЕС в Сочі.[7]
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружений, виховує трьох дочок і сина.[8] Дружина — Ганна Акопян, є головним редактором газети «Айкакан жаманак».[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікол Пашинян обраний премьером. Sputnik Вірменія. Процитовано 2018-05-08.
- ↑ У Єревані поліція розганяє протестуючих. Лідер опозиції затриманий
- ↑ Нікола Пашиняна звільнили з-під варти: як це було. armeniasputnik.am. Процитовано 2018-04-23.
- ↑ «Я був не прав»: Серж Саргсян звернувся до народу Вірменії в останній раз як прем'єр
- ↑ Вірменію змусили вступити до ЄАЕС — Нікол Пашинян
- ↑ Нікол Пашинян: «Влада Азербайджану, той же Алієв, хоча б ще рік не повинні виходити з шоку»
- ↑ Путін зустрівся з прем'єр-міністром Вірменії Пашиняном в Сочі: Яндекс.Новости. Яндекс.Новости (ru). Процитовано 2018-05-14.
- ↑ Нікол Пашинян
- ↑ Нікол Пашинян: що ми знаємо про нього?
| |||||||||
