Публій Корнелій Сципіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Публій Корнелій Сципіон
Elhafen Battle of Hannibal and Scipio.jpg
Битва Сципіона і Ганнібала
Народився невідомо
Помер 212 до н. е.(-212)
Іспанія
Громадянство Римська республіка
Проживання Рим
Ім'я при народженні Publius Cornelius Scipio
Діяльність політик, державний і військовий діяч
Посада консул
Термін 218 рік до н. е.
Попередник Луцій Емілій Павло
Батько Луцій Корнелій Сципіон
Рід Корнелії
Діти Публій Корнелій Сципіон Африканський,Луцій Корнелій Сципіон Азіатік

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Пу́блій Корне́лій Сципіо́н лат. Publius Cornelius Scipio; ? — 212 до н. е.) — римський політичний діяч, полководець з давнього патриціанського роду Корнеліїв, консул 218 до н. е.

Під час Другої Пунічної війни приймав активну участь у бойових діях проти Ганнібала на початковому етапі цієї війни. Разом зі своїм братом Гнеєм Корнелієм Сципіоном воював в Іспанії, де і загинув у 212 до н. е..

Походження[ред.ред. код]

Публій Корнелій Сципіон належав до одного з найзнантніших родів Риму — Корнеліїв. Когномен Сципіон античні письменники вважали пов'язаним зі словом посох. «Корнелій, який свого батька сліпця направляв замість посоха, став називатися Сципіон і передав це ім'я потомкам»[1]

Представники цього род отримували консульство в кожному поколінні. Дід Публія, Луцій Корнелій Сципіон Барбат, консул 298 до н. е.[2] приймав участь у Третій Самнітській війни, зокрема у битві при Сентині. Батько Луцій Корнелій Сципіон був консулом у 259 до н. е.[3], брав участь у завоюванні Корсики під час Першої Пунічної війни. Його старший брат, Гней Корнелій Сципіон Кальв, став консулом у 222 до н. е..[4]

Консульство[ред.ред. код]

Перша згадка про Публія Корнелія Сципіона з'являється у 218 до н. е.[5] коли його разом з Тиберієм Семпронієм Лонгом було обрано консулом[6][7]. Сципіон отримав провінцію Іспанія, де повинен був битися з Ганнібалом. Тиберій Семпроній Лонг в той же час повинен був висадитися в Африці за першої ж можливості. Публій отримав 2 легіони, 14 тисяч піхотинців союзників та 1600 кінноти. З цими силами він відправився морем вздовж південного узбережжя Лігурії[8]. Як легат разом з ним був його брат Гней і син Публій, для якого це була перша військова кампанія[9].

Прибувши в Массилію, він виявив що Ганнібал вже підходить до річки Родан. Не встигнувши перехопити Ганнібала, Публій відправив більшу частину свого війська в Іспанію зі своїм братом Гнеєм, а сам повернувся в Італію до Генуї, де взявши 2 легіони, рушив назустріч Ганнібалу[10]. Супротивники зустрілися у листопаді 218 до н. е. біля Тицина. Два дні супротивники стояли один напроти одного, і лише на третій день відбулася сутичка. Через туман супротивники не бачили один одного, тому бій почався раптово. Почавшись як бій кінноти, дуже скоро він перетворився у кінно-пішу різанину. Нумідійська кіннота змогла обійти армію Сципіона, і цим спровокувала паніку в рядах легіонів[11]. Сам Сципіон був поранений і врятований своїм сином. Деякі джерела свідчатьь, що його врятував раб-лігурієць[12]. Втративши майже половину армії, Сципіон був вимушений відступити за Тіцин до Плаценції, і, втікаючи від Ганнібала, відійшов аж до Требії, де він з'єднався з другим консулом — Тиберієм Семпронієм Лонгом[13].

Требія сьогодні
План битви при Требії.
   Карфагеняни
   Римляни

На подальші події консули дивилися зовсім по різному[14]. У той час як Сципіон наполягав на тому, що нумідійська кіннота в рази переважає над римськими бійцями, і пропонував перейти на зимові квартири і підготуватися до наступної кампанії, Тиберій Семпроній Лонг чи то тому що хотів забрати всю славу собі (Сципіон був поранений і не зміг би приймати участь у битві), чи тому що був впевнений у своїй перевазі, виступав за негайний бій. Ганнібал, догадуючись про ці протиріччя, провокував римлян, програває маленькі і не сильно важливі сутички[15]. Нарешті, Тиберій Семпроній Лонг вирішив не слухати Сципіона, і в грудні 218 до н. е. вступив у бій. Через тактичні прорахунки та несподівану атаку з засідки бій був програний. Сципіон, який через рану знаходився в таборі, і не приймав участь у бою, відійшов з усіма, хто залишався там. Поразка була цілковитою[16].

Командування в Іспанії[ред.ред. код]

У 217 до н. е. Публія Корнелія Сципіона було відправлено до Іспанії з 8-тисячним військом, де вже перебував його брат, Гней Корнелій Сципіон Кальв. З цього моменту почалася їхня спільна діяльність проти військ Карфагену в Іспанії. Командуючим карфагенською армією був Гасдрубал Барка. У 217 до н е вони здійснили рейд на Сагунт[17], де вони звільнили іспанських бранців, що потім зіграло свою роль у переході великої кількості іберійських племен на сторону Риму[18]. У 216 до н. е. брати Сципіони розбили Гасдрубала, коли він намагався вийти з Іспанії і попрямувати на допомогу Ганнібалу в Іспанію. Битва мала б нічийний результат, але іберійська піхота відмовилася наступати на римські позиції, і битва була програна карфагенянами[19]. Ця перемога дозволила Риму залишитися не завойованим після розгромної поразки при Каннах. В Іспанію ж направили ще двох видатних карфагенських полководців — Гімількона та Магона Баркіда. Важкі бої велися по всій Іспанії з мінливим успіхом — в 215 до н. е. Сципіони розбили Гасдрубала під Інтибілісом. У 213 до н. е. вони підписали союз з нумідійським царем Сіфаксом, і зимою 213—212, вони почали вперше набирати найманців — набрано було більше ніж 20 тисяч кельтіберів. Цими силами вони вирішили розбити карфагенян у 212 до н. е.. Але Публій Корнелій був зраджений найманцями і загинув у бою з більшою частиною своєї армії. Провоювавши в Іспанії 6 років, він не зміг отримати повну перемогу, але він був прикладом для його сина Публія Корнелія Сципіона Африканського, який, використовуючи наробіток свого батька, розробив свою власну тактику.

Сім'я[ред.ред. код]

Публій Корнелій був одружений на представниці старовинного роду Помпоніїв. У Сципіона було 2 сини — Луцій Корнелій Сципіон Азіатік та Публій Корнелій Сципіон Африканський.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Макробій, 6, 26
  2. Broughton T., 1951, р. 174.
  3. Broughton T., 1951, р. 206.
  4. Тит Лівій, Історія від заснування міста, 20
  5. Тит Лівій, Історія від заснування міста, 21
  6. Тит Лівій, Історія від заснування міста, 21
  7. Полібій. Всесвітня історія, 3, 40
  8. Лансель С., 2002, с. 120.
  9. Полібій, Всесвітня історія, 3, 10
  10. Полібій, Всесвітня історія, 3,
  11. Полібій, Всесвітня історія, 3
  12. Полібій, Всесвітня історія, 3
  13. Полібій, Всесвітня історія, 3, 41
  14. Полібій. Всесвітня Історія, 3, 70
  15. Полібій. Всесвітня Історія, 3, 69
  16. Полібій, Всесвітня історія, 3,74
  17. Лансель С., 2002, с. 215.
  18. Лансель С., 2002, с. 170.
  19. Лансель С., 2002, с. 215.

Література і джерела[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Аппіан Александрійский Римська історія. — ISBN 5-89329-676-1.
  • Тит Лівій Исторія від заснування міста. — Т. 2. — ISBN 5-02-008995-8.
  • Полібій Всесвітня історія. — Т. 1. — ISBN 5-02-028227-8.

Литература[ред.ред. код]

  • Бобровникова Т. Сципион Африканский. — ISBN 978-5-235-03238-5.
  • Лансель С. Ганнибал. — ISBN 5-235-02483-4.
  • Родионов Е. Пунические войны. — ISBN 5-288-03650-0.
  • Broughton T. Magistrates of the Roman Republic. — P. 600.
  • Haywood R. Studies on Scipio Africanus.