Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший
лат. Publius Cornelius Scipio Aemilianus Africanus
D478-scipion l’africain-Liv2-ch10.png
Народився 185 до н. е.
Рим, Римська республіка
Помер 129 до н. е.
Рим, Римська республіка
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, солдат, військовослужбовець
Суспільний стан Патрицій
Посада давньоримський сенатор[d], цензор і консул
Рід Cornelius Scipio[d]
Батько Луцій Емілій Павло Македонський або Публій Корнелій Сципіон
Брати, сестри  • Квінт Фабій Максим Еміліан
У шлюбі з Семпронія

Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший (лат. Publius Cornelius Scipio Aemilianus Africanus (Iunior) Numantinus, 185 до н. е. — 129 до н. е.) — видатний римський полководець, який брав участь у Третій Пунічній війні і зруйнуванні Карфагену.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був сином Луція Емілія Павла, проте у дворічному віці був усиновлений Публієм Корнелієм Сципіоном Африканським, який свого часу переміг Ганнібала.

Під час подорожі по Греції Публій, а згодом і його старший брат Квінт, супроводжували свого рідного батька. Він дозволив їм забрати бібліотеку македонського царя. Так у Публія виникла велика любов до книг. Протягом цієї ж подорожі у нього також зав'язались хороші стосунки з Полібієм — майбутнім римським істориком. Він потім згадував про мужність, стриманість, відвагу молодого Сципіона та його любов до прекрасного.

У 152 до н. е. іспанці відновили воєнні дії проти римлян. Полібій писав, що дуже невелика кількість людей погоджувалися стати військовими трибунами. Проте мужній Публій сам попросив взяти його в Іберію. Проте повстання невдовзі було придушене і Сципіонові не вдалося нічим відзначитися. Проте у тому ж році виник конфлікт між Карфагеном та колишнім союзником Риму Нумідією. Марк Катон за дорученням сенату був відправлений туди для вирішення конфлікту. Проте прибувши туди він зауважив розквіт Карфагену і налякався можливої загрози з його сторони. Він закликав зруйнувати місто. Його пропозицію було підтримано, потрібно було лише проводу до війни. Ним став напад Карфагену на Нумідію. Римляни висунули карфагенянам три ультиматуми: видача 300 заручників із знатних громадян, здача всієї зброї та боєприпасів, а також знищення самого міста. Вони виконали всі вимоги і попросили перемир'я на місяць, аби виграти трохи часу. Самовпевнені римляни погодились, а тим часом карфагеняни амністували Газдрубала і добре підготувалися до оборони. Тому облоги 149—148 років до н. е. нічого не дали. Римська армія стала недисциплінованою.

У цей же час Публій Корнелій Сципіон Еміліан став консулом, незважаючи на свій молодий вік. Йому також доручили командування армією у Африці та ведення військової кампанії. Прибувши до Карфагену, він навів порядок у римському війську, відновив дисципліну, оволодів передмістям Карфагену, домігся того, що місто було оточене зі всіх сторін. Проте зі штурмом не поспішав. Внаслідок довгої облоги у місті розпочався голод і хвороби. Навесні 146 року Сципіон розпочав штурм карфагенської цитаделі — Бірси. Його солдати протягом 6 днів пересувались по дахах, скидаючи колоди на людей, які проходили під будівлями. Врешті 50-тисячне населення Бірси вибрало п'ятьох представників, які просили про помилування. Сципіон погодився залишити живими усіх крім 900 перебіжчиків, які підпалили храм і кинулись у вогонь. Усі ж, хто здались у полон, були продані у рабство. Сципіон хотів зберегти місто, але з сенату прийшла постанова знищити місто. Карфаген підпалили, і горів він 17 днів. За хоробрість і військову доблесть йому також було присвоєно агномен Африканський.

Сципіон та Полібій оглядають руїни Карфагена

У 145 до н. е. Публій на деякий час припинив всяку військову і політичну діяльність і зайнявся філософією.

142 року до н. е. його обрано цензором.

У 135 до н. е. Сципіона вдруге обрано консулом, для придушення повстання у місті Нуманція на півночі Іспанії. Він знову організував тривалу облогу, і жителі, які потерпали від голоду, були змушені здатися. Вони також були продані в рабство, місто знищене у 133 році до н. е.

Через рік у Римі Публій Корнелій Сципіон Африканський був або задушений у власному ліжку, або вчинив самогубство, або помер передчасною смертю. Через півтора століття Гай Веллей Патеркул написав, що «смерть Сципіона вважають насильницькою лише деякі».

Література[ред. | ред. код]

  • Балух В. О., Коцур В. П. Історія Стародавнього Риму: Курс лекцій. — Чернівці: Книги ХХІ, 2005. — 680 с.
  • Остерман Л. Римская история в лицах. — Москва, 1997. — 623 с. (рос.)