Пхоханський металургійний комбінат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

36°00′49″ пн. ш. 129°24′03″ сх. д. / 36.0136194° пн. ш. 129.400889° сх. д. / 36.0136194; 129.400889

Комбінат.

Пхоханський металургійний комбінат (кор. 포항제철소) — одне з найбільших підприємств чорної металургії Південної Кореї, у 2-й половині 20 століття — найбільше.[1] Розташований у місті Пхохан, що лежить на східньому узбережжі країни. Заснований як державне підприємство 1968 року, почав роботу 1972 року. Належить найбільшій металургійній компанії Південної Кореї «POSCO».

Історія[ред. | ред. код]

До будівництва Пхоханського металургійного комбінату Південна Корея виробляла сталі у кілька разів менше ніж Північна Корея — лише 0,5 млн т у 1970 році,[2] 0,58 млн т у 1972 році при потребі 2,8 млн т на рік.[3] В країні діяли лише невеличкі сталеливарні підприємства. Пхоханський металургійний комбінат став першим великим металургійним підприємством з повним металургійним циклом у Південній Кореї.[4]

Для будівництва комбінату 1 квітня 1968 року було засновано державну компанію «Pohang Iron and Steel Co., Ltd.», або скорочено «POSCO». Будівництво підприємства було найбільшим економічним проектом у співробітництві між Південною Кореєю і Японією з початку нормалізації відносин між двома країнами у 1965 році. Японським урядом було виділено 100 млн $.[5] Вартість першої черги будівництва становила 285 млн доларів.[3] Будували комбінат і впроваджували виробничі технології у корейську металургію японські компанії «Ніппон-стіл» і «Ніппон-Кокан».[5] Першу доменну піч було побудовано 1973 року, до 1982 року на комбінаті було 4 доменних печі, а потужність заводу зросла до 9,1 млн т сталі на рік, що робило його на той час одним з найновіших і найбільших металургійних підприємств світу.[5]

Комбінат будувався у три черги. З закінченням першої черги (1970—1973 роки) продуктивність заводу становила 1,03 млн т сталі на рік, з закінченням другої (1973—1976 роки) — 2,6 млн т, з закінченням третьої (1976—1978 роки) — 5,5 млн т.[6]

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Південна Корея. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Корея Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  3. а б М. Тригубенко. Промышленность Корейской Народно-Демократической Республики: экономические основы, современный уровень и структура. — М.: Наука, 1977. С. 152, 159. (рос.)
  4. M. Yülek, T. K. Taylor. Designing Public Procurement Policy in Developing Countries: How to Foster Technology Transfer and Industrialization in the Global Economy [Архівовано 27 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — Springer Science & Business Media, 2011. P. 150. ISBN 978-1-4614-1441-4 e-ISBN 978-1-4614-1442-1 (англ.)
  5. а б в Japan Quarterly. Volume 33. — Asahi Shimbun-Sha., 1986. P. 39. (англ.)
  6. POSCO Group. History. Сайт компанії "POSCO" http://www.posco.com. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано грудень 2015. (англ.)