Підвисоцька Ольга Миколаївна

Підвисоцька Ольга Миколаївна
Народилася	30 листопада (12 грудня) 1884 Єнісейськ, Єнісейська губернія, Російська імперія
Померла	1 грудня 1958(1958-12-01) (74 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Богословське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянка
Діяльність	науковиця, політична діячка
Галузь	дерматологія
Alma mater	Петербурзький жіночий медичний інститутd (1911)
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Вчене звання	професор і члени-кореспонденти РАНd
Відомі учні	Q4516721?
Заклад	Санкт-Петербурзький державний медичний університет
Членство	Академія наук СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Нагороди

Ольга Миколаївна Підвисоцька (Подвисоцька) (12 грудня 1884(18841212), місто Єнісейськ, тепер Красноярського краю, Російська Федерація — 1 грудня 1958, місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянська лікарка-дерматолог, професор Ленінградського медичного інституту, член-кореспондент АН СРСР з відділення математичних та природничих наук (з 29 січня 1939 року), дійсний член Академії медичних наук СРСР (з 1944 року). Провідний фахівець у СРСР із проблем туберкульозу шкіри, піодермітів, дерматомікозів, екземи, нейродерміту. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Життєпис

Народилася 30 листопада (12 грудня) 1884 року в Єнісейську в родині вчителя гімназії Миколи Валеріановича Підвисоцького, дворянина Чернігівської губернії. Внучка вченого-фармаколога В.О. Підвисоцького.

Трудову діяльність розпочала вчителькою сільської школи. У 1904 році вступила до Петербурзького жіночого медичного інституту. Брала активну участь у студентських страйках 1905—1910 років.

У 1911 році закінчила Жіночий медичний інститут у Санкт-Петербурзі, здобула спеціальність лікаря. Відразу після закінчення інституту поїхала працювати земським лікарем до Самарської губернії на боротьбу з холерою.

У 1912 році, повернувшись до Санкт-Петербурга, почала працювати на кафедрі шкірних та венеричних хвороб: спершу лаборантом, потім асистентом (з 1913 року) та приват-доцентом (з 1925). У 1919 році захистила докторську дисертацію на тему «Дерматомікози (Trichophytia, Microsporia, Favus) та їх збудники».

З 1927 року працювала професором та завідувачем кафедри шкірних та венеричних хвороб Ленінградського державного інституту вдосконалення лікарів.

З 1938 року — завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб і директор клініки 1-го Ленінградського медичного інституту імені академіка Івана Павлова, які очолювала до 1957 року (за винятком перебування в 1941—1944 роках в евакуації). Одночасно була науковим керівником шкірно-венеричного інституту і шкірного відділення Всесоюзного інституту експериментальної медицини.

З 1941 по 1943 рік працювала у військових госпіталях міста Казані Татарської АРСР. З осені 1943 по 1944 рік — професор і завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб 1-го Московського медичного інституту.

Автор понад 100 наукових праць, у тому числі 5 монографій. Основні праці з проблем походження, клініки та лікування туберкульозу шкіри, піодермітів, дерматомікозів, екземи, невродерміту та ін. Одна з перших почала впроваджувати в дерматологію функціональний напрямок. Створила школу дерматовенерологів. Великою її заслугою була організація в 1930 році Ленінградського шкірно-венерологічного інституту, науковим керівником якого вона була до 1951 року. В Академії медичних наук СРСР нею створено лабораторію патофізіології шкіри.

Очолювала Всесоюзне наукове товариство дерматологів та венерологів, Вчену комісію з боротьби зі шкірними та венеричними хворобами, з 1940 до 1958 року була головою (з 1954 року — почесним головою) Ленінградського наукового товариства дерматологів та венерологів імені В. Тарковського. Крім цього, була почесним членом Всеросійського наукового товариства дерматологів і ряду інших наукових товариств.

Багато років працювала редактором журналу «Вісник дерматології та венерології», а також відповідальним редактором тритомного посібника з дерматовенерології. Неодноразово обиралася до Ленінградської обласної та міської ради депутатів трудящих, до ВЦРПС та ЦК спілки медичних працівників. Багато років була членом Ленінградського обласного комітету захисту миру.

Померла 1 грудня 1958 року. Похована в Ленінграді (Санкт-Петербурзі) на Богословському цвинтарі.

Нагороди

• орден Леніна
• орден Трудового Червоного Прапора (29.11.1944)
• два ордени «Знак Пошани»
• медалі
• заслужений діяч науки РРФСР (1945)

Джерела

• Подвысоцкая Ольга Николаевна (рос.)