Підмет

Пі́дмет (лат. subjectum) — це головний член речення, граматично незалежний, означає предмет, ознака якого виражається присудком. Підмет і другорядні члени речення, що належать до підмета, утворюють групу підмета. Український термін «підмет» є калькою з subjectum, утвореного від слів sub («під») + jacio («метаю»).

Найчастіше підмет виражається називним відмінком іменника.

1. Підмет називає предмет, що про нього щось стверджується або заперечується в реченні, і відповідає на питання «хто? що?».
2. Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, пробуємо замінити його займенниками «він, вона, воно, вони» в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — інше слово. Підкреслюється у реченні ______________.

Підмет може бути:

1. простим — вираженим одним словом;
2. складеним — вираженим словосполученням.

Форма вираження: займенник, іменник, субстантивований прикметник, числівник, прислівник, вигуком або службовою частиною мови.

Посилання

• Офіційний сайт української мови: підмет
• Підмет // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1379-1380. — 1000 екз.