Підмет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пі́дмет (лат. subjectum) — це головний член речення, граматично незалежний, означає предмет, ознака якого виражається присудком. Підмет і другорядні члени речення, що належать до підмета, утворюють групу підмета. Український термін «підмет» є калькою з subjectum, утвореного від слів sub («під») + jacio («метаю»)[1].

Найчастіше підмет виражається називним відмінком іменника.

  1. Підмет називає предмет, що про нього щось стверджується або заперечується в реченні, і відповідає на питання «хто? що?».
  2. Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, пробуємо замінити його займенниками «він, вона, воно, вони» в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — інше слово. Підкреслюється у реченні ______________.

Підмет може бути:

  1. простим — вираженим одним словом;
  2. складеним — вираженим словосполученням.

Форма вираження: займенник, іменник, субстантивований прикметник, числівник, прислівник, вигуком або службовою частиною мови.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.