Підмет
Пі́дмет (лат. subjectum) — це головний член речення, граматично незалежний, означає предмет, ознака якого виражається присудком. Підмет і другорядні члени речення, що належать до підмета, утворюють групу підмета. Український термін «підмет» є калькою з subjectum, утвореного від слів sub («під») + jacio («метаю»)[1].
Найчастіше підмет виражається називним відмінком іменника.
- Підмет називає предмет, що про нього щось стверджується або заперечується в реченні, і відповідає на питання «хто? що?».
- Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, пробуємо замінити його займенниками «він, вона, воно, вони» в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — інше слово. Підкреслюється у реченні ______________.
Підмет може бути:
- простим — вираженим одним словом;
- складеним — вираженим словосполученням.
Форма вираження: займенник, іменник, субстантивований прикметник, числівник, прислівник, вигуком або службовою частиною мови.
Посилання[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.
