Пінчук Олександр Миколайович
| Пінчук Олександр Миколайович | |
|---|---|
 Полковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
10 жовтня 1953 (70 років) Мелітополь, Запорізька область, УРСР |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Alma Mater | Калінінградське вище інженерне училище інженерних військ імені А.О. Жданова |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1974—2002 |
| Приналежність |
СРСР → Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ |
 Інженерні війська |
| Формування | |
| Нагороди та відзнаки | |
  | |
Олександр Миколайович Пінчук (нар. 10 жовтня 1953 року; Мелітополь, Запорізька область, УРСР) — радянський та український військовик, військовий інженер, миротворець, заступник командира 91-ї інженерно-саперної бригади, полковник Збройних сил України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 жовтня 1953 року в Мелітополі. У 1970 році закінчив середню школу № 10[1].
У 1974 році закінчив Калінінградське вище інженерне училище інженерних військ імені А. О. Жданова, курсант 2 роти 1 батальйону.
У 1980 році на посаді командира зведеного бурового загону виконував завдання із забезпечення військ водою в Демократичній Республіці Афганістан, отримав статус учасника бойових дій[1].
Від 1974 по 1981 рік — командир взводу польового водопостачання, бурового взводу, заступник командира з технічної частини, командир окремої роти польового водопостачання Туркестанського військового округу в місті Керкі та Чарджоу.
У 1982—1983 роках заступник командира 448 окремої роти польового водопостачання Туркестанського військового округу в місті Чарджоу[1].
З 1983 по 1986 рік слухач 112 навчального відділення, командного факультету Воєнно-інженерної академії імені В. В. Куйбишева.
7 листопада 1983 року брав участь у параді на Красній площі.
З 1986 по 2002 рік — командир інженрно-саперного батальйону, потім начальник штабу та заступник командира 91-ї інженерно-саперної бригади.
У 2004 році був офіційним спостерігачем від кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в окремому закордонному виборчому окрузі[2].
Працює заступником директора департаменту — начальником управління у справах іноземців та адміністративного провадження адміністрації Держприкордонслужби[3][4].
Миротворча діяльність[ред. | ред. код]
У 1997—1998 роках на посаді командира 901 окремої понтонно-мостового підрозділу миротворчої місії ООН в Анголі, виконував завдання по влаштуванню понтонно-мостових переправ, спорудження мостів, автошляхів та інших інженерних споруд, надавали гуманітарну допомогу місцевому населенню[5]. Фактично став першим офіційним представником України в Анголі[5].
У 2002—2003 роках був командиром групи цивільного персоналу у складі загону розмінування миротворчої місії в Лівані, виконував завдання гуманітарного розмінування місцевості на кордоні з Ізраїлем.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Одружений, має трьох синів.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «Знак Пошани»;
- орден «За заслуги» III ступеня (7 березня 1997) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені при виконанні завдань у складі Миротворчих Сил ООН в Анголі[6];
- медаль ООН за підтримку миру в Анголі;
- медаль ООН за підтримку миру в Лівані.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Пинчук А.Н. - 2 рота - Выпускники - Каталог статей - КВВИКОЛКУ, 1 БАТАЛЬОН 1970-1974. web.archive.org. 31 січня 2018. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ Про реєстрацію офіційних спостерігачів від кандидата на пост Президента України Ющенка В.А. в окремому закордонному виборчому окрузі. zakon.rada.gov.ua.
- ↑ У прикордонній академії пройшли курси підвищення кваліфікації керівного складу підрозділів у справах іноземців та адмінпровадження. Державна прикордонна служба України (рос.). Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ Прикордонник України / № 17, 4 травня 2018 року (PDF).
- ↑ а б Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу ЗСУ // Головне управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України / Київ — 2012
- ↑ Про нагородження відзнаками Президента України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 25 грудня 2019.