Післямова (книга)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Післямова — складова заключної частини книги, що містить додатковий, переважно аналітичний, матеріал про твір, автора або суспільно-політичне тло. Передмова має подібну до післямови природу, проте перша готує читача до сприйняття твору, дає пораду, на що слід звернути увагу, а друга — підсумовує та доповнює написане, з яким уже ознайомився читач і склав своє враження. Інколи у цій складовій заключної частини автор подає те, чого раніше йому не було відомо, тобто те, що не увійшло до основної частини книги.

Приналежність післямови[ред. | ред. код]

Хоча післямова подається наприкінці основного тексту, не варто ототожнювати її зі службовою частиною (апаратом видання). Післямова — один з можливих елементів саме заключної частини, так само як додатки, примітки або глосарії.

Функції післямови[ред. | ред. код]

  • дати читачу аналітичну інформацію про вже прочитаний твір;
  • підсумувати зміст книги;
  • доповнити видання інформацією, яка не увійшла до основної частини.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Післяслово, або Післямова // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 217.
  • Мильчин А. Э., Чельцова Л. К. Справочник издателя и автора: Редакционно-издательское оформление издания. — 2-е издание, исправленное. — М: ОЛМА-Пресс, 2003. — 800 с.
  • Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. — Третє вид., виправлене. — К.: Наша культура і наука, 2010. — 560 с.
  • Тимошик М. С. Як редагувати книжкові та газетно-журнальні видання: Практичний посібник. — К.: Наша культура і наука, 2012. — 376 с.