Пісні ацтеків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пісні ацтеків — усна форма музичної культури в ацтеків. Основними жанрами були: релігійний (ритуальний), героїчний, побутово-філософський. Значну частину з них вдалося зберегти завдяки записам Бернардіно де Саагуна. Його справу продовжив антиквар 2-ї пол. XVI ст. Карлос де Сігуенса-і-Гонгора. Натепер лише деякі з них виконуються на святах індіанців Мексики.

Особливості[ред. | ред. код]

Пісенна традиція ацтеків нерозривно пов'язано з їх поетичною творчістю та особливостями виконання музики. Найбільш важливі пісні записувалися ацтеками в книгах, і по них відбувалося навчання в школах. Така увага приділялася лише священним (ритуальним), легендарних пісням, пісням, авторами яких були тлатоані. В той час як композиції звичайних поетів могли бути поширені тільки усно.

Оскільки більшість віршів та поем запам'ятовувалися, оскільки основою навчання було вивченна на пам'ять. У ацтеків не було чіткого розмежування між музичним і літературним мистецтвом. Вірші співали або декламували під музичний супровід. Над текстами деяких поем є позначення, що задають ритм тепонастлі, які акомпанували декламатору. Навіть слова, що позначають «поему» і «пісню» (куікатль), мали один корінь. Різні племена або регіони імперії мали свій репертуар і свій стиль співу.

У ацтеків існували спеціальні заклади для отримання пісенно-музичної освіти — куікакаллі (cuicacalli) («будинок пісні»), які знаходились при палацах або були на утриманні окремих кварталів. Оскільки пісні були одними з улюблених розваг ацтеків та неодмінними під час різних ритуалів (жертвоприношення, вступ в шлюб, відправлення у похід, переможне повернення вояків, вступ тлатоані на трон), то батьки піклувалися про вивчення своїми дітьми усіх найважлівіших ацтекських пісень. Водночас ацтеки більш співали не заради того, щоб продемонструвати свої навички та вміння, а скоріше для умиротворення богів своїх предків. Покровителям співу та співаків були божества Уеуекойотль та Макуільшочітль відповідно.

Водночас існували професійні співаки (куікані), що виступали на великих церемоніях або мешкали у палаці володарів та знаті. Особливо здібних та талановитих співаків називали тоскітлями (tozquitl')'. Вони мешкали в особливих кварталах або оселях (куікатлан).

Створенням пісень і спостереженням за їх виконанням займалися спеціальні жерці: епоакуакуіллі тепіктотон (Epoacuacuilli tepictoton) складав пісні для храмів і приватних будинків; тлапіцкатцін (Tlapizcatzin) стежив за правильністю твори пісень богам і якщо що коригував їх.

Пісні, які мали повільний темп, і найменш емоційний характер вибиралися для більш ранніх годин фестивалів. Кожен вірш або двовірш пісні повторювалися три або чотири рази перед переходом до наступного. Жодна з пісень не тривала більше 1 години, незважаючи на повторення.

Традиція виконання пісень на різних урочистостях була доволі сильно, зберігалася навіть після знищення конкістадорами Теночтітлана. Тому колоніальна влада та католицьке духівництво застосовувала усі сили для приниження та знищення традиційнного пісенного мистецтва науа.

У 1551 році вийшло розпорядження, яким ацтекам заборонялося співати свої пісні без отримання згоди духівництва та присутності особи, що знала мову науатль. Проповідники повинні були слідкувати, щоб в піснях ацтеків не було нічого поганського або нечестивого.

Жанри[ред. | ред. код]

Значний вплив на зміст пісень мали міфологія ацтеків та їх світосприйняття, що відобразилося у дещо філософському змісті (особливо це стосується придворної лірики Несауалькойотля і Незауалпілі). Також існував жанр героїчної пісні.

Релігійні пісні були урочистими та звичайними. Перші — гімни теокуікатль та noteuhcuicaliztli, що перенесені, за традицією, з далеких часів, часто були дуже туманними або навіть зовсім незрозумілими самим же ацтекам, або, принаймні, тим з них, хто не був жерцем. Вони повні прихованих натяків і метафор. Особливі пісні виконувалися під час свят (фестивалів) — melahuacuicatl («пряма і щира пісня»). Деякі з цих пісень, присвяченних богам, зокрема пісня про Кетцалькоатля, були справжніми сагами. Прості гімни являють собою трохи більше ніж нескінченно повторювані формулювання. Прикладом може послужити пісня Чікомекоатль, богині маїсу. Співаючи її, вони намагалися спонукати природу до її щорічного відродженню.

Військова або героїчна пісня (яокуікатль) оповідала про звитяги вояків і особливо володарів-тлатоані. Їх полюбляли слухати більшість ацтекських правителів, яких перемоги предків надихати на більш величні звершення. Іншими піснями зустрічали вояків, що щасливо повернулися з походу.

Як розваги також співали добродушно-жартівливі (шочікуікатль куекуечтлі), чалькські (чалькайотль) пісні. Популярними піснями серед знаті були пісні про мінливість життя (icnocuicatl, miccacuicatl) та незрозумілість долі, а також так званні пісні знаті (quauhcuicatl). Жанр пісень під назвою xompacuicatl виконувалися під час початку якоїсь значної справи, зокрема будівництво будинку, палацу, греблі, проведеня шляхів.

Джерела[ред. | ред. код]