Ральф фон дер Марвіц

Ральф фон дер Марвіц
нім. Ralf von der Marwitz
Народився	29 жовтня 1888(1888-10-29) Ольденбург, Веймарська республіка, Німецька імперія
Помер	29 вересня 1966(1966-09-29) (77 років) Вісбаден
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер ВМФ Німеччини
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Віце-адмірал
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Ганзейський хрест (Гамбург) Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Ральф фон дер Марвіц (нім. Ralf von der Marwitz; 29 жовтня 1888, Ольденбург — 29 вересня 1966, Вісбаден) — німецький військово-морський діяч і дипломат, віце-адмірал крігсмаріне (1 лютого 1942).

Біографія

1 квітня 1906 року вступив на флот. Пройшов підготовку на навчальному кораблі «Штош» і у військово-морському училищі. У 1908-10 роках знаходився в плаванні до берегів Південної Америки. З вересня 1910 року служив на міноносцях. Учасник Першої світової війни, командир тральщика і групи тральщиків. У 1917-20 роках командир 3-ї півфлотилії тральщиків.

Після демобілізації армії залишений на флоті. З червня 1920 року — командир 8-й півфлотилії тральщиків, з жовтня 1921 року командував ротою берегової оборони. З 3 жовтня 1923 року — 1-й офіцер легкого крейсера «Гамбург», з 1 квітня 1925 року — інструктор випробувального командування. З 30 вересня 1927 року — командир 1-го морського артилерійського дивізіону, з 1 жовтня 1930 року — батальйону загороджувачів. З 28 вересня 1932 року — комендант берегових укріплень в Емсмюндінгу. З 7 жовтня 1935 року — комендант Везермюнде. 10 липня 1937 року переведений на військово-дипломатичну службу військово-морським аташе німецького посольства в Парижі, одночасно до 13 жовтня 1938 року виконував обов'язки військово-морського аташе в Лісабоні.

Лист Марвіца німецькому послу в Туреччині Францу фон Папену (11 січня 1941).

19 травня 1939 року призначений на один з ключових військово-дипломатичних постів — військово-морського аташе в Анкарі. Одночасно виконував обов'язки військово-морського аташе в Афінах (19 травня 1939 — 31 серпня 1944), Бухаресті (19 травня 1939 — 23 вересня 1944) і Софії (19 травня 1939 — 31 серпня 1944). У серпні 1944 року Туреччина розірвала дипломатичні відносини з Німеччиною і Марвіц був інтернований. 1 листопада 1946 року звільнений.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (4 грудня 1917)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

Література

• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. ISBN: 5-699-10354-6

Посилання

• Фотографії і нагороди Марвіца.