Ранджит Сінґх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ранджит Сінґх
RanjitSingh by ManuSaluja.jpg
Народився 13 листопада 1780(1780-11-13)
Гуджранвала
Помер 27 червня 1839(1839-06-27) (58 років)
Лахор
Громадянство (підданство) Індія
Діяльність політик[1]
Титул магараджа
Посада Sikh emperor[d]
Термін 1801—1839
Наступник Кхарак Сінґх
Конфесія сикхізм
Батько Маха Сінґх
Мати Радж Каур
Дружина Датак Каур
Махтаб Деві
Діти 7 синів
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ранджит Сінґх (*13 листопада 1780 —27 червня 1839) — засновник Сикхської імперії, правив у 18011839 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився у містечку Гуджранвала. Походив зі впливової сикхської родини. У дитинстві внаслідок хвороби на віспу втратив око. Його батько згодом став володарем Гуджранвала. Після смерті останнього у 1792 році Ранджит перебував під опікою своєї мачухи Саді Каур. У 1795 році відновив владу над Гуджранвалом, отримавши титул міселдара. Головною метою стало об'єднання усіх 12 місалей (частини сикхської громади Халса) в єдину, міцну державу.

Створення держави[ред.ред. код]

У 1799 році захоплює важливе місто Лахор. До 1801 року підкорив східний та північний Пенджаб, а також міжріччя між Джелумом та Сатленджем. У 1801 році сів на трон як перший володар (магараджа) Сикхської імперії. Разом з тим йому довелося протидіяти Дурранійській імперії, під час війни з якою Ранджит вдерся до області Сархад. До 1805 року заволодів Мултанською областю. Тоді ж вперше стикнувся з англійцями.

Почав вести перемовини щодо об'єднання сил з магараджею Ясвантом Рао Холкаром, проте представники Британської Ост-Індської компанії переконали володаря сикхів укласти з ними мир, що й було зроблено в Амрітсарі у 1809 році. За відмову від союзу з Холкарами Ранджит Сінґх дістав визнання як незалежний правитель. Втім, він вимушений був поступитися областю Сатлендж (на кордоні з Пенджабом).

Держава сикхів за правління Ранджит Сінґха

.

У 1813 році розпочалася війна проти пуштуна Махмуд-шаха Дуррані, війська якого зазнали поразки при Аттоці. У підсумки афганці поступилися деякими землями у західному Пенджабі.

Разом з тим Ранджит продовжував розширювати свої землі: у 1818 році захопив Пешавар, у 1819 — Кашмір. У 1823 році здолав афганське плем'я юсуфзаїв, відтіснивши їх за річку Кабул. У 1833 році гостино зустрів Шуджу-шаха Дуррані, якому в обмін на алмаз Кохінур разом з британцями намагався відновити владу Дуррані в Кандагарі, втім невдало. У 1834 році армія сикхів завдала поразки афганцям при Пешаварі. У 1837 році розпочалася нова війна з афганцями — Дост Мухаммад-ханом, якого було розбито при Джамруді. З цього моменту війни з афганськими племенами та ханами припинилися. Проте у 1839 році уклав союз з британцями проти Дост мухаммада, проте помер 27 червня того ж року.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

За наказом Ранджит Сінґха не чинилися перепони жодній з релігій: чи то іслам, індуїзм або християнство. У 1805 році розширив та прикрасив Золотий храм в Амрітсарі, потім також його коштом споруджено величні храми — Тахат Шрі Гарімандір Джи (Патна, Біхар) та Газур Саґіб (Нандед, місто загибелі Ґобінд Сінґха).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Jean-Marie Lafont, Maharaja Ranjit Singh, le Seigneur de cinq rivières, Oxford, Oxford University Press, 2002
  • Sandhawalia, Preminder Singh (1999). Noblemen and Kinsmen: history of a Sikh family. New Delhi: Munshiram Manoharlal. ISBN 81-215-0914-9.