Портал:Індія

Портал:Індія
प्रवेशद्वारःभारत

Індія

Респу́бліка Індія (гінді भारत गणराज्य, англ. Republic of India) — держава в Південній Азії. Індія займає друге місце у світі за населенням і сьоме за площею. Вона межує з Пакистаном на заході, з Китаєм, Непалом і Бутаном на північному сході, з Бангладеш і М'янмою на сході. Крім того, Індія має морські кордони з Мальдівськими островами на південному заході, з Шрі-Ланкою на півдні і з Індонезією на південному сході. Спірна територія штату Джамму і Кашмір має кордон з Афганістаном. Назва країни походить від давньоперського варіанту санскритського слова Sindhu — «Інд». Конституція Індії також визнає в якості офіційної назви країни з рівним статусом слово Bhārat.

Індія є батьківщиною найстаріших цивілізацій, зокрема Цивілізації долини річки Інд та інших. Впродовж більшої частини своєї історії вона виступала як центр важливих торгових маршрутів і славилася своїми багатствами і високою культурою. У Індії зародилися такі релігії як індуїзм, буддизм, сикхізм і джайнізм. Починачи з першого тисячоліття нашої ери до Індостану також почали пронкати зороастризм, юдаїзм, християнство і іслам, що приходили різними хвилями і здійснили великий вплив на формування різноманітної культури регіону.

Вибране зображення

редагувати

Бронзова скульптура бога епохи Чола, що зображає танець Шиви Натараджі. Метрополітен-музей, Нью-Йорк.

Архів

ред.

Вибрана стаття

Ганг (гінді गंगा) — одна з найбільш повноводних та найдовших (2 510 км) річок Південної Азії. Бере свій початок у Західних Гімалаях із льодовика Ґанґотрі в штаті Уттаракханд, тече на південний схід, перетинаючи Індо-Гангську рівнину на півночі Індії і впадає в Бенгальську затоку, формуючи разом з річками Брахмапутрою і Мегхною широку дельту (переважно на території Бангладеш), частина якої вкрита лісами Сундарбан. В індуїстській міфології Ганг є втіленням небесної річки, що спустилася на землю, тому з давніх часів вважається священною для індусів. Індуси здійснюють паломництва до неї, особливо до її витоків та міст Харідвар, Варанасі і Аллахабад (місце впадіння Джамуни). На її берегах проводять кремації, здійснюють обрядові купання.

Архів

Вибране фото

редагувати

Храм Махабодхі ранком, штат Біхар. Фото 2011 р.

Архів

Чи ви знаєте

редагувати

Методика Нано Ґанеш дозволяє індійським фермерам контролювати іригаційні насоси на віддаленних полях за допомогою стільникових телефонів.
Назва вайшнавських храмів Сапта-Бадрі в індійському регіоні Ґархвал походить від слова бадрі — «ягода» санскритом, через те, що єдина стежка до головного храму, Бадрінатху, проходила «ягідним лісом».
Ґурґаонське метро стане першою приватною системою метро в Індії.
В 2009 році понад 130 осіб загинуло від споживання самогону в індійському штаті Гуджарат, де споживання алкоголю заборонене законом.

Амбедкар, індійський політик з касти недоторканих, за один день звернув у буддизм близько 400 тис. осіб, на місці, що отримало назву Дікшабхумі.
За рахунок рибальства на озері Чиліка (штат Орісса), другій за площею лагуні у світі, живуть понад 150 тис. місцевих мешканців у 132 селищах.
Деякі мусульмани-суніти почитають мавзолей Роза-Бал у місті Срінаґар (штат Джамму і Кашмір) за могилу Ісуса Христа.

Архів

ред.

Допомога

Вікіпедія потребує більше статей про Індію. Якщо у вас буде натхнення, напишіть їх. Для цього наберіть назву нової статті і натисніть кнопку «Створити статтю» розміщену нижче.

Див. також

Вибрана особа

редагувати

Рабіндрана́т Таго́р — індійський письменник, поет, композитор, художник, громадський діяч. Писав бенгальскою мовою. Лауреат Нобелівськой премії з літератури, автор гімнів Індії і Бангладеш.

Тагор отримав Нобелівську премію з літератури 1913 року «за глибоко відчуті, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю виразилося його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу». У своїй промові представник Шведської академії Харальд Йерне відзначив, що «найбільше враження на членів Нобелівського комітету справили „Жертвенні пісні“». Йерне також згадав англійські переклади інших, як поетичних, так і прозаїчних, творів Тагора, які в більшості своїй були опубліковані в 1913 році. Відмітивши, що вірші Тагора «наповнені загальнолюдським сенсом», Йерне назвав поета «фігурою, що зближує світ Сходу і Заходу».

Архів

ред.