Расугеріна
| Расугеріна малаг. Rasoherina | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 13 травня 1863 — 1 квітня 1868 | ||
| Попередник: | Радама II | |
| Наступник: | Ранавалуна II | |
| Народження: |
29 вересня 1814 Королівство Імерина | |
| Смерть: |
1 квітня 1868 (53 роки) Антананаріву, Мадагаскар | |
| Причина смерті: | дизентерія | |
| Поховання: | Руваd | |
| Країна: |
 Мадагаскар | |
| Рід: | Королівство Імерина | |
| Шлюб: |
Радама II Райвінонігатрініоні Райнілайарівуні | |
| Діти: | Ратагірі, Расоаверуманана | |
Расугеріна також Расугеріна-Маніяка[1] (малаг. Rasoherina-Manjaka, до царювання Рабодозанакандріана або Рабодо малаг. Rabodozanakandriana або Rabodo; нар. 29 вересня 1814 — пом. 1 квітня 1868, Антананаріву, Мадагаскар) — малагасійська правителька королівства Імерина (1863 — 1868).
Життєпис[ред. | ред. код]
Расугеріна, племінниця королеви Ранавалуна I, народилася 29 вересня 1814 році у принца Андріантасаламандріана та принцеси Рафарамядіяки (Рамірагававі) під ім'ям Рабодозанакандріана (Рабодо)[2]. Рабодо була одружена з сином королеви Ранавулони I Ракото, який після смерті своєї матері у 1861 році став королем Радама II.
Правління[ред. | ред. код]
Расугеріна зійшла на трон королівства Імерина після вбивства її чоловіка Радама II. Рада князів Імерини висунула їй певні умови успадкування королівського трону. Ці умови включали в себе зокрема свободу віросповідання. 13 травня 1863 року Рабодо зійшла на королівський трон, взявши собі ім'я Расугеріна.
Расугеріна мала номінальну владу в королівстві Імерина. Реальну владу під час правління Расугеріни мав прем'єр-міністр Райвінонігатрініоні, який одружився з нею через кілька тижнів після її коронації. Однак у 1864 році Расугеріна вийшла заміж за його зведеного брата Райнілайарівуні, який скинув Райвінонігатрініоні[3], і зайняв одночасно пост прем'єр-міністра та головнокомандувача[4]. Райнілайарівуні згодом став чоловіком двох наступних королев — Ранавалуни II (1868—1883) і Ранавалуни ІІІ (1883—1897). У лютому 1865 року Райвінонігатрініоні був звинувачений у змові проти королеви.
Під час правління Расугеріни було збережено єдність Малагасійської держави, почалось створення ефективного адміністративного апарату, зміцнення збройних сил, розвиток економіки та культури, заборонена торгівля на ринках у неділю, країна почала позбуватися рабства, модернізувалась правова система, була прийнята нова, ліберальніша, конституція 1881 року. Була денонсована «Хартія Ламберта». Столиця Антананаріву перебудовується, з'являються будинки англійського типу.
Дипломатія[ред. | ред. код]
Під час правління королеви Расугеріни дипломатія була спрямована на налагодження відносин з Великою Британією та Францією.
У зв'язку з цим 23 листопада 1863 року з Таматаве виїхало посольство, яке направлялось до Лондона і Парижа.
30 червня 1865 року Расугеріна підписала угоду з Великою Британією. Вона передбачала:
- Вільну торгівлю британським підданим на території острова;
- Право на оренду землі й будівництво на ній;
- Гарантувалась свобода поширення християнства;
- Митні збори встановлювались на рівні 10 %[5].
Угоду з Францією малагасійському посольству вдалося підписати у 1868 році.
За цими угодами Велика Британія та Франція визнали суверенітет і незалежність Мадагаскару.
Був здійснений певний дипломатичний прорив у налагодженні стосунків з іншими країнами Європи та Америки.
Заколот[ред. | ред. код]
27 березня 1868 року озброєний натовп штурмував палац Рові в Антананаріву, вимагаючи змінити правонаступника призначеного королевою. Головним підбурювачем заколотників був колишній прем'єр-міністр Райвінонігатрініоні. Заколотники захопили деяких державних діячів, в тому числі командувача Королівської гвардії. Однак групі гвардійців вдалося врятуватися та повідомити прем'єр-міністра Райнілайарівуні, який відвідував село, де королева Расугеріна лікувалася від дифтерії, якою хворіла з жовтня 1867 року. Прем'єр-міністр дав розпорядження арештувати змовників.
Заколот був придушений. Колишній прем'єр-міністр Райвінонігатрініоні був відправлений у вигнання.
Смерть[ред. | ред. код]
Расугеріна захворіла на дизентерію у жовтні 1867 року. Під час заколоту фізичне та емоційне навантаження ще більше послабило королеву. Расугеріна померла чотири дні після придушення заколоту — 1 квітня 1868 року.
Перед смертю Расугеріна перейшла у католицтво. Расугеріну змінила її двоюрідна сестра Рамако, яка також була дружиною короля Радама II, яка прийняла ім'я Ранавалуни II[4].
Література[ред. | ред. код]
- Dominique Ranaivoson, Madagascar: dictionnaire des personnalités historiques, Sépia, Saint-Maur-des-Fossés ; Tsipika, Antananarivo, 2011, P. ISBN 978-2-84280-101-4
- Frédéric Randriamamonjy, Tantaran'i Madagasikara Isam-Paritra (The history of Madagascar by Region), стр. 529—534.
- Keith Laidler, Female Caligula: Ranavalona, the Mad Queen of Madagascar, стр. 210—213, ISBN 0-470-02223-X
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Treaties and Other International Agreements of the United States of America (1776—1949). Written by Charles Irving Bevans. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
- ↑ Royal Ark. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
- ↑ De La Vaissière, Camille. Histoire de Madagascar: ses habitants et ses missionnaires, Volume 1. (фр.)
- ↑ а б Cousins, William Edward. Madagascar of to-day: A sketch of the island, with chapters on its past. The Religious Tract Society, 1895.
- ↑ Емельянов, Мыльцев, 1990, с. 22.
| ||||||||||
|
