Рауль Ґардіні
 | |
| Громадянство | Італія і Королівство Італія |
|---|---|
| Дата народження | 7 червня 1933[1][2] |
| Місце народження | Равенна |
| Дата смерті | 23 липня 1993[1][2] (60 років) |
| Місце смерті | Мілан |
| Рід смерті | самогубство |
| Причина смерті | вогнепальне поранення |
| У шлюбі з | Idina Ferruzzid |
| Рід діяльності | підприємець, підприємець |
| Заклад освіти | Болонський університет |
 Рауль Ґардіні у Вікісховищі | |
Рауль Ґардіні (італ. Raul Gardini; нар. 7 червня 1933, Равенна — 23 липня 1993, Мілан) — італійський підприємець і агроном.
Біографія[ред. | ред. код]
Ґардіні вивчав агрономію. Був одружений на Ідіні Ферруцці. Після загибелі свого тестя Серафіно Ферруцці в авіакатастрофі в 1979 році, Ґардіні перебрав на себе керівництво «Ferruzzi Group». Ця сімейна компанія володіла великими земельними ділянками в Південній Америці, мала олійні та цукрові заводи. Через розгалужену «Ferruzzi Group» Ґардіні контролював різні компанії, в тому числі страхову компанію «La Fondiaria» з Флоренції.[3] Через цю страхову компанію в 1988 році було придбано 25 відсотків давньої компанії «Volksfürsorge» в Гамбурзі, а також німецьку групу «Aachener und Münchener Beteiligungs-AG» (AMB).[4] У 1987 році було придбано 40 відсотків італійської компанії «Montedison», а згодом і контрольний пакет акцій «Montedison». У Франції він придбав більшу частину французької цукрово-паперової компанії «Béghin-Say». За 630 мільйонів доларів придбав європейські активи американської харчової компанії «Corn Products International» (нині Ingredion) зі штату Іллінойс. Наприкінці 1980-х років через сімейний конгломерат він контролював близько 45 відсотків всього національного імпорту зерна в Італії[3].
Однак його спроба захопити італійську енергетичну компанію «Eni» в 1990 році через контрольовану ним компанію «Montedison» провалилася, коли члени сім'ї на чолі з його зятем Карло Сама повстали проти нього.[5]
Ґардіні, чиїми хобі були верхова їзда, полювання та вітрильний спорт, володів вітрильною яхтою «Il Moro di Venezia» (Венеціанський мавр), капітаном якої іноді був Денніс Коннер. У Венеції йому належав Палаццо Даріо на Гранд-каналі. В Аргентині йому належав сільськогосподарський маєток «Estancia Las Cabezas» площею 20 000 гектарів поблизу Буенос-Айреса. В рамках судового розслідування скандалу «Чисті руки» (італ. Mani pulite) Ґардіні потрапив під підозру в корупції, і прокуратура Мілану розпочала проти нього розслідування. У 1993 році Ґардіні покінчив життя самогубством за обставин, які залишаються нез'ясованими донині.
Посилання[ред. | ред. код]
- New York Times: Павутиння скандалу: Спеціальний репортаж; Широке розслідування хабарництва втягує в пастку італійську еліту(англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ а б Breiter und weiter Ein meteorhaft aufgestiegener. Der Spiegel (нім.). 20 листопада 1988. ISSN 2195-1349. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ Problem los Für die seit langem zum Kauf stehende. Der Spiegel (нім.). 13 листопада 1988. ISSN 2195-1349. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ ZEIT ONLINE | Lesen Sie zeit.de mit Werbung oder im PUR-Abo. Sie haben die Wahl. www.zeit.de. Процитовано 2 серпня 2023.
|
Це незавершена стаття про особу Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
