Рафаель Кальдерон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Кальдерон, а друге (материне) прізвище Фурньєр.
Рафаель Кальдерон
ісп. Rafael Ángel Calderón Fournier
Прапор
Прапор
 38-й Президент Коста-Рики
8 травня 1990 — 8 травня 1994
Попередник: Оскар Аріас
Наступник: Хосе Марія Фіґуерес
 
Народження: 14 березня 1949(1949-03-14)[1][2][3] (75 років)
Diriambad, Карасо, Нікарагуа
Країна: Коста-Рика
Релігія: католицька церква
Освіта: University of Costa Ricad
Партія: Social Christian Unity Partyd
Батько: Рафаель Анхель Кальдерон Ґвардія
Шлюб: Gloria Bejarano Almadad
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Рафаель Анхель Кальдерон Фурньєр (ісп. Rafael Ángel Calderón Fournier; нар. 14 березня 1949) — костариканський політик, тридцять восьмий президент Коста-Рики.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в містечку Діріамба, Нікарагуа. Його батьком був колишній президент Коста-Рики Рафаель Анхель Кальдерон Ґвардія, а матір'ю — Марія дель Росаріо Фурньє Мора. Рафаель Анхель народився, коли його батьки перебували у вигнанні.

Кальдерон був одружений з Глорією Бехарано Альмаді, донькою мексиканського лікаря та політика Армандо Леона Бехарано[4]. Від того шлюбу народились четверо дітей: Рафаель Анхель, Глорія дель Кармен, Марія Габріела і Марко Антоніо. Старша сестра Кальдерона, Алехандра, була троцькістською лідеркою, загинула внаслідок нещасного випадку 1979 у 25-річному віці.

Здобув початкову освіту в коледжі Маріст у Мехіко. Повернувся до Коста-Рики 1958, коли йому було дев'ять років, після того як президент Маріо Ечанді дозволив повернення політичних засланців, включаючи колишнього президента Кальдерона Ґвардію. Кальдерон завершив середню освіту в коледжі Сан-Хосе, після чого вивчав право в Університеті Коста-Рики.

Початок політичної кар'єри

[ред. | ред. код]

Після закінчення університету Кальдерон зайнявся політикою та був обраний секретарем з питань середньої освіти в Партії національної єдності (PUN). У 20-річному віці його обрали головою Молодіжної організації PUN. Невдовзі після смерті батька 1970 року став членом правління Фонду соціального страхування та брав участь у розробці нових пенсійних правил.

1974 року його обрали до лав Конгресу, де він двічі поспіль обіймав посаду голови Комітету з соціальних питань. Серед інших законопроєктів комітет прийняв Закон про соціальний розвиток і сімейні посібники, завдяки якому в країні було створено пенсійних внесків, що на даний час охоплює понад сто тисяч людей похилого віку.

1981 року здобув почесний докторський ступінь в Університеті Г'юстона.

Президентство

[ред. | ред. код]

Невдовзі Партію національної єдності було перетворено на партію Соціал-християнська єдність, а Кальдерон 1982 року став кандидатом у президенти, але програв вибори Луїсу Альберто Монґе. 1986 року він знову спробував очолити країну, але вдруге зазнав поразки, поступившись Оскару Аріасу. Лише з третьої спроби, 1990 року, Кальдерона обрали президентом Коста-Рики. Як і його батько, він прийшов до влади у 40-річному віці, рівно за 50 років після обрання його батька.

Кальдерон почав реалізацію програми реформ. Він просував ліберальну політику в усіх сферах економіки, провадив податкові реформи, що додало економічної стабільності країні. Водночас збільшилася вартість всіх комунальних послуг та пального, підвищилися податки. Президент також скоротив число державних службовців й обмежив банківське кредитування, домігся збільшення виробництва й експорту. Туризм, в основному екологічний, пережив безпрецедентний підйом, доходи від туризму навіть перевищили традиційні доходи від експорту бананів і кави. Кальдерон перетворив стару Центральну в'язницю на Дитячий музей, сучасний і привабливий, щодня відвідуваний сотнями дітей і дорослих. Було ліквідовано податкову й митну нерівність, змінено систему нарахування державних пенсій, що стали більш справедливими. Реформи дали змогу стабілізувати інфляцію та залучити інвестиції до країни. Кальдерон надав безкоштовне житло за ваучерами сім'ям з низькими статками, але в цілому соціальний сектор (охорона здоров'я, освіта і суспільна безпека) зазнав збитків.

Корупційний скандал

[ред. | ред. код]

У жовтні 2004 року після корупційного скандалу Кальдерона ув'язнили[5][6][7], але невдовзі звільнили під домашній арешт[8].

Кальдерона звинувачували в отриманні грошей від фірми Finish Firm Instrumentarium в обмін на контракти на постачання медичного обладнання для Фонду соціального страхування. Судовий розгляд почався 3 листопада 2008 року, слухання завершились у вересні 2009 року. Попри звинувачення, Кальдерон офіційно оголосив про висунення своєї кандидатури на посаду президента Коста-Рики на виборах, що мали відбутись 2010 року. 5 жовтня 2009 року Кальдерона засудили до п'яти років позбавлення волі[9]. Він вийшов із зали суду і повідомив пресу про те, що збирається оскаржити вирок, але при цьому знімає свою кандидатуру, щоб зосередитися на апеляції[10].

11 травня 2011 року скаргу Кальдерона відхилив суд. Судді підтвердили вирок, але скоротили термін перебування у в'язниці з п'яти років до трьох. При цьому законодавство Коста-Рики дозволило колишньому президенту замінити реальне позбавлення волі домашнім арештом. Дружина Кальдерона Глорія Бехарано була засуджена до виплати 70 000 доларів США уряду Коста-Рики за участь у скандалі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ Muere Armando León Bejarano, ex gobernador de Morelos. Diario de Morelos. 6 липня 2016. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 13 липня 2016.
  5. ↑ Sociedad de Calderón recibió $440.500 de grupo Fischel [Архівовано 8 квітня 2008 у Wayback Machine.] (ісп.)
  6. ↑ Calderón refuta versión de dos imputados [Архівовано 8 квітня 2008 у Wayback Machine.] (ісп.)
  7. ↑ Rafael Angel Calderón no respondió preguntas de los fiscales [Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine.] (ісп.)
  8. ↑ Ex presidente Rafael Angel Calderón salió de la cárcel a purgar prisión domiciliaria. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2020.
  9. ↑ Calderón Fournier condenado por recibir comisiones ilegales. Архів оригіналу за 9 жовтня 2009. Процитовано 25 січня 2020.
  10. ↑ ‘No hay autoridad moral para salir a pedir votos’. Архів оригіналу за 9 жовтня 2009. Процитовано 25 січня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рафаель_Кальдерон&oldid=34985894