Перейти до вмісту

Нікарагуа

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Республіка Нікарагуа
ісп. República de Nicaragua

Прапор Герб
Гімн: Salve a ti, Nicaragua
Розташування Нікарагуа
Розташування Нікарагуа
Столиця
(та найбільше місто)
Манагуа
12°09′ пн. ш. 86°16′ зх. д.country H G O
Офіційні мови іспанська мова
Форма правління Республіка
 - Президент Даніель Ортега
Незалежність  
 - від Іспанії 15 вересня 1821 
Площа
 - Загалом 129 494 км² (97)
 - Внутр. води 7,14 %
Населення
 - оцінка 2022  6,751,000
 - Густота 42/км² (157)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $20 966 мільярдів (108)
 - На душу населення $3 636 (119)
ІЛР (2006) 0,698 (medium) (112)
Валюта Кордоба (NIO)
Часовий пояс  (UTC-6)
Коди ISO 3166 NI / NIC / 558
Домен .ni
Телефонний код +505
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Нікарагуа

Нікара́гуа (ісп. Nicaragua МФА[nikaˈɾaɣwa] Нікара́гва), офіційно Респу́бліка Нікара́гуа — країна в Центральній Америці. Найбільша за площею (139 494 тис. км²) серед центральноамериканських держав. Є членом ООН, Організації американських держав (ОАД), Системи центральноамериканської інтеграції (СЦАІ), Центральноамериканського спільного ринку (ЦАСР), Латиноамериканської економічної системи[en] (ЛАЕС), Співтовариства держав Латинської Америки та Карибського басейну[en] (СДЛАК), Руху неприєднання та ін.

Назва

[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Нікарагуа, Нікарагуа (ісп. Republica de Nicaragua, Nicaragua)[1]. Назва країни походить від назви найбільшого індіанського поселення Нікарао в цих місцях, що на нього натрапив іспанський конкістадор Ґіль Ґонсалес Давіла[es] під час експедиції 1522-1523 років. Частка «агуа» (ісп. agua) означає воду, тобто великі озера поблизу поселення, Манагуа і Нікарагуа. Іноді назву виводять не від назви поселення, а від імені індіанського вождя Нікарао (?-1523), який був підступно вбитий іспанськими конкістадорами[2].

Географія

[ред. | ред. код]
Нікараґуа на мапі Південної Америки

Країна розташована між Тихим океаном та Карибським морем, межує на півночі з Гондурасом, на півдні з Коста-Рикою.

Загальна довжина морського узбережжя Нікараґуа — 910 км. Нікараґуа має вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря.

Основні річки: Коко, Прінсаполька, Ріо-Ґранде та інші.

Гондурас Гондурас Гондурас Гондурас
Тихий океан Карибське море
Тихий океан Коста-Рика Коста-Рика
Мапа рельєфу Нікараґуа

Рельєф

[ред. | ред. код]

У межах території Нікараґуа, що відрізняється великою різноманітністю ландшафтів, можна виділити чотири великі природні області.

Прибережна частина Нікарагуа — низовини, усередині країни — нагір'я з хребтами висотою до 2438 м. На заході від нагір'я — тектонічна западина з великими озерами Нікараґуа та Манагуа.

Уздовж західної околиці западини протягається ланцюг згаслих і діючих вулканів: Косігуїна (859 м), Ель-В'єхо (1780 м), Момотомбо (1258 м) і інші.

Вся зона західної западини високосейсмічна. У зоні діючих вулканів часто відбуваються землетруси.

Країну перетинають два довгих гірських пасма, у яких налічується понад 40 вулканів.

Клімат

[ред. | ред. код]
Кліматична мапа Нікараґуа (за Кеппеном)
Світлина з космосу, березень 2003
Економічна мапа Нікараґуа, 1979
Рослинність Нікараґуа, 1979
Топографічна мапа Нікараґуа

Територія Нікарагуа лежить у тропічному кліматичному поясі[3]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[4].

Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[4]. Найхолодніший місяць – січень, температура на висоті 1500 м, на західному узбережжі, становить 16 °C.

У Нікараґуа переважають східні пасатні вітри.

Повітря достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[4].

Досить чітко простежується два сезони: сухий (листопад — квітень) та вологий (травень — жовтень). Середня денна температура сухого періоду: 24-32 °C.

У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[4]. У навітряних, відкритих пасату східних частинах території випадає більше опадів на рік. Далі на захід кількість опадів знижується. Подекуди у країні щорічно випадає більше 3100 мм опадів.

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія Нікарагуа
Політична мапаа Нікараґуа

Державно-політичний устрій

[ред. | ред. код]

Нікараґуа — президентська республіка. Очільником держави та уряду є президент Нікараґуа, який обирається терміном на 5 років.

Данієль Ортега Сааведра — президент Нікарагуа у 1985-1990 рр. і з листопада 2006 р. по теперішній час.

Адміністративно-територіальний поділ

[ред. | ред. код]

Нікараґуа поділяється на 15 департаментів та 2 автономних регіони.

Департаменти Нікарагуа
Прапор Герб Назва Адмінцентр Населення[5]
(осіб, 2012 р.)
Площа[6]
(км²)
Щільність,
осіб/км²
Мапа
1 Мадрис Сомото 158 020 1 708,23 92,51
2 Нуева-Сеговія Окоталь 243 014 3 491,28 69,61
3 Хінотега Хінотеґа 417 372 9 222,40 45,26
4 Автономний регіон
Північно-Карибського узбережжя
Пуерто-Кабесас 453 541 33 105,98 13,70
5 Чинандега Чинандега 423 062 4 822,42 87,73
6 Естелі Естелі 220 703 2 229,69 98,98
7 Матагальпа Матагальпа 542 419 6 803,86 79,72
8 Автономний регіон
Південного Карибського узбережжя
Блуфілдс 369 254 27 260,02 13,55
9 Леон Леон 404 471 5 138,03 78,72
10 Манагуа Манагуа 1 448 271 3 465,10 417,96
11 Боако Боако 174 682 4 176,68 41,82
12 Чонталес Хуіґальпа 182 838 6 481,27 28,21
13 Карасо Хінотепе 186 898 1 081,40 172,83
14 Масайя Масайя 348 254 610,78 570,18
15 Гранада Гранада 200 991 1 039,68 193,32
16 Рівас Рівас 174 589 2 161,82 80,76
17 Ріо-Сан-Хуан Сан-Карлос 122 666 7 540,90 16,27
Всього 6 071 045 120 339,54 50,45

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність населення, станом на 2022 рік, налічує 6 751 000 осіб. Склад населення (станом на 2001 рік): метиси — 70 %, нащадки іспанців — 15 %; афроамериканці — 10 %, індіанці 5 %.

Державна мова — іспанська, також населення розмовляє мискіто, суму, матагальпа, рама та англійською.

Релігія

[ред. | ред. код]

Переважна більшість населення країни сповідує католицтво. Вихідці з Вест-Індії — переважно протестанти, значну частку серед яких становлять моравські брати.

Економіка

[ред. | ред. код]

Нікарагуа — переважно аграрна країна. Основні галузі промисловості: харчова, хімічна, металовиробна, текстильна та легка промисловість, нафтова. У загальному вантажообігу країни провідна роль належить автотранспорту. Основна частина транспортних артерій зосереджена в західній частині країни. У 1993 році загальна протяжність доріг у країні — понад 24 тис. км, здебільшого без твердого покриття. Національна авіакомпанія «Аероніка» здійснює польоти на внутрішніх і міжнародних лініях зі столичного летовища Лас-Мерседес. Головні морські порти — Корінто, Пуерто-Кабесас і Блуфілдс. Найбільший морський порт — Корінто, сполучений зі столицею залізницею.

Експорт: кава, бавовна, цукор, банани, м'ясо.

За даними (Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001):

  • ВВП — $ 2,2 млрд.
  • Темп зростання ВВП — 4 %.
  • ВВП на душу населення — $452.
  • Прямі закордонні інвестиції — $ 133 млн.
  • Імпорт (нафта, несільськогосподарська сировина, споживчі товари тривалого користування і обладнання) — $ 1,5 млрд (г. ч. США — 31 %; Гватемала та Японія — по 10 %; Нідерланди — 7,7 %; Мексика — 2,8 %).
  • Експорт (сільськогосподарська продукція, передусім кава, бавовна, цукор, м'ясо і банани) — $ 896 млн (г. ч. США — 36 %; Німеччина — 12,7 %; Коста Рика — 4,5 %; Іспанія — 4,2 %).

Зовнішня політика

[ред. | ред. код]

Країна має відносини з багатьма країнами світу.

Відносини з Україною

[ред. | ред. код]

Дипломатичні відносини з Україною були встановлені 30 листопада 1992 р.[7] З 7 листопада 1990 р. підтримуються дипломатичні відносини з Тайванем[8]. Нікарагуа — одна з небагатьох країн, які вслід за Росією визнали незалежність самопроголошеної держави Абхазії[9].

На початку 2021 року Україна, виконуючи рішення РНБО, ввела секторальні санкції на 5 років проти Нікарагуа через недружні дії щодо України, у результаті яких, ігноруючи протести МЗС України, Нікарагуа відкрило «почесне консульство Нікарагуа» на території окупованого Криму[10]. Міністерство закордонних справ України неодноразово направляло звернення до Міністерства закордонних справ Нікарагуа з вимогою скасувати своє неправомірне рішення, однак офіційна Манагуа ігнорувала звернення української сторони[11].

Нікарагуа підтримує РФ у вторгненні в Україну.

Культура

[ред. | ред. код]

Спорт

[ред. | ред. код]

Найпопулярніший вид спорту в Нікарагуа — бейсбол. Також поширений бокс, який набув популярності завдяки успіху Алексіса Аргуельйо. Інші популярні види спорту: футбол, важка атлетика та плавання. За часів Сандіно уряд доклав зусиль для популяризації спорту серед жінок. Олімпійські спортсмени з Нікарагуа вперше представили свою країну в Мехіко в 1968 році[12].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Котляков В. М., 2006.
  2. Поспелов Е. М., 2005.
  3. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  4. а б в г ФГАМ, 1964.
  5. |título=Población Total, estimada al 30 de Junio del año 2012.|editorial=INIDE.gob.ni|fecha=30 de junio de 2012|fechaacceso=27 de enero de 2013 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 травня 2013. Процитовано 16 квітня 2015.
  6. División Política y Administrativa de Nicaragua [Архівовано 23 травня 2013 у Wayback Machine.] en INETER.
  7. Л.Д.Чекаленко. Зовнішня політика України: Підручник. Київ. «Либідь». 2006. -712с. с.48.
  8. Міжнародне радіо Тайваню.
  9. Абхазія: кривавий шлях до незалежності. euronews (українською) . 8 березня 2012. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 28 липня 2012.
  10. Рада ухвалила санкції проти Нікарагуа через консульство в окупованому Криму. 2.02.2021.
  11. Верховна Рада України затвердила рішення РНБО України про застосування секторальних санкцій до Республіки Нікарагуа строком на п’ять років. rnbo.gov.ua.
  12. ENCYCLOPÆDIA BRITANNICA (Англійською) . Процитовано 11.11.2018.

Посилання

[ред. | ред. код]