Перейти до вмісту

Раффаеле Кадорна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Раффаеле Кадорна
італ. Raffaele Alessandro Cadorna Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження9 лютого 1815(1815-02-09)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мілан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть6 лютого 1897(1897-02-06)[1] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Турин, Італія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаRoyal Academy of Turind Редагувати інформацію у Вікіданих
Званнягенерал Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвиАвстро-італійська війна 1848—1849, Кримська війна, Австро-італо-французька війна, Австро-прусська війна, Взяття Риму і Post-unification Italian brigandaged Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулграф[d][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЛуїджі Кадорна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Knight Grand Cross of the Military Order of Savoy Knight Grand Cross of the Order of Saints Maurice and Lazarus Вищий орден Святого Благовіщення Knight grand cross of the order of the crown of Italy Кримська медаль (Сардинія) Commemorative Medal of the Unity of Italy

Раффаеле Кадорна (італ. Raffaele Cadorna; 9 лютого 1815(18150209), Мілан — 6 лютого 1897, Турин, Королівство Італія) — італійський генерал. Батько Луїджі Кадорна.

Біографія

[ред. | ред. код]

Спочатку служив в армії П'ємонту після закінчення п'ємонтської військової академії у Турині (1840). Командував добровольчим інженерним батальйоном у Першій Італійській війні за незалежність (1848–1849). У складі п'ємонтських військ брав участь у Кримській війні.

У Другій Італійській війні за незалежність (1859) відзначився у битві при Сольферіно, отримав чин полковника. Потім нетривалий час був військовим міністром Тоскани (після вигнання герцога Тосканського Леопольда II і перед приєднанням Тоскани до Сардинського королівства).

У ході Третьої Італійської війни за незалежність успішно діяв у червні-липні 1866 у Фріулі. Після приєднання Південної Італії призначений військовим начальником на Сицилії, потім придушив розбій в Абруццо.

16 вересня 1870, командуючи армійським корпусом, зайняв Чивітавекк'ю, а 2 вересня, після нетривалого обстрілу, взяв Рим.

З 1877 у відставці.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]