Римо-католицький костел (Маріуполь)
| Римо-католицький костел | |
|---|---|
 | |
| 47°05′28″ пн. ш. 37°33′34″ сх. д. / 47.09113900002777342° пн. ш. 37.55967700002777576° сх. д.Координати: 47°05′28″ пн. ш. 37°33′34″ сх. д. / 47.09113900002777342° пн. ш. 37.55967700002777576° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Маріуполь |
| Присвячення | Небовзяття Діви Марії |
  Римо-католицький костел (Маріуполь) (Україна) | |
 | |
 Римо-католицький костел у Вікісховищі | |
Римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії — церква, що була розташована на розі вулиці торгової та Італійської у місті Маріуполь в Україні, у складі російської Тираспольської єпархії . Костел освятили на Успіння Пресвятої Богородиці.[1][2]. Зруйнований у 1930-х роках.
Історія[ред. | ред. код]
Італійські католицькі поселення почалися в Маріуполі в 1820-х роках. Першими поселенцями були морські капітани, потім купці.
Парафіяльна громада Італійської Церкви була заснована в 1853 році, після того, як там тривалий час проповідували священники з німецькомовних областей. Італійська громада отримала дозвіл на будівництво власної церкви від російського імператора Миколи I 15 листопада 1853 року в указі, підписаному в Гатчині. Таким чином у лютому 1854 року вдалося продовжити будівництво, яке спочатку розпочалося 5 листопада 1853 року. Фінансування будівництва стало можливим завдяки спонсорській допомозі італійських католиків, які активно торгували найбільше зерном, а також цитрусовими. У той час назва італійців також охоплювала південнослов'янське населення австрійського узбережжя Адріатичного моря.
Початку проєкту та продовженню будівництва сприяли консул Італії в місті Гербуліні та бізнесмен Степан Мембелі. Художник Архип Куїнджі брав участь в оформленні цегли, але його можна виключити як архітектора, оскільки йому на той час було 11 років. У зв'язку з Кримською війною торгівля хлібом припинилася і будівництво церкви було припинено.[3] Подальше будівництво стало можливим завдяки великій пожертві італійського короля Вітторіо Емануїла II. Будівництво було завершено в 1860 році. Перше богослужіння відбулося 18 жовтня 1860 року, на якому був присутній єпископ Вінцентій Ліпський, єпископ-помічник Тираспольської римо-католицької єпархії.[4]
Станом на 1919 рік церква мала 3500 парафіян, більшість з яких не були італійцями.
Церква була знищена Радянським Союзом за закликом Союзу безбожників України, який належав до Ліги войовничих безбожників. Як і православні храми та єврейська синагога в місті, католицький храм був пограбований і підірваний на початку 1930-х років.[4]
Література[ред. | ред. код]
- Учителі Олександрівської чоловічої гімназії (1892). Тимошевський Григорій Іванович (ред.). Мариуполь и его окрестности . Маріуполь: Франтов високодрук.
Дивіться також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Яруцкий, Л.Д. Мариупольские храмы вчера и сегодня. – Мариуполь : [б. и.], 1991
- ↑ Яруцкий, Лев Давидович (1991). Мариупольская старина: Рассказы краеведа (рос.). Сов. писатель. ISBN 978-5-265-02513-5.
- ↑ СРСР, СОЮЗ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК. resource.history.org.ua. Процитовано 28 січня 2024.
- ↑ а б Маріуполь туристичне місто (укр.). Процитовано 28 січня 2024.