Розбійник

Банда найманців XVI ст. На війні, як правило, мародерствувала, в мирний час промишляла розбоєм

Розбі́йник — як правило, злодій, злочинець, людина, яка чинить розбій, тобто грабіжник і вбивця, харциза, опришок.

Разом з тим у літературі і народних переказах поширений образ людини, яка у безвихідній ситуації пішла на порушення порядку і закону, пішла проти влади і гноблення з метою боротьби за справедливість, помсти або допомоги нужденним. Це такі історичні чи літературні персонажі як Робін Гуд, Устим Кармелюк.

Приклади різного смислового навантаження слова

• Розбійником називають того, хто займається грабіжництвом. У цьому значенні — лайливе слово.
• У відношенні до дітей — той, хто любить пустувати, бешкетувати (пустун, бешкетник).

Відомі розбійники

• Кармелюк
• Робін Гуд
• Фудзівара но Сумітомо
• Сініс
• Картуш (особа)

Див. також

• Розбій

Джерела

• Розбійник // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.