Розумовський Лев Кирилович

Лев Розумовський
Народився	8 січня 1757(1757-01-08) Санкт-Петербург
Помер	21 листопада 1818(1818-11-21) (61 рік) Москва
Поховання	Старий Донський цвинтар
Країна	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	політик, військовий очільник
Титул	граф
Рід	Розумовські
Батько	Кирило Розумовський
Мати	Катерина Наришкіна
Брати, сестри	Загрязька Наталія Кирилівна, Розумовська Ганна Кирилівна, Розумовський Олексій Кирилович, Розумовський Григорій Кирилович, Розумовський Петро Кирилович, Розумовський Андрій Кирилович і Розумовський Іван Кирилович
У шлюбі з	Марія Григорівна Голіцина
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Розумовський Лев Кирилович (*8 січня 1757, Санкт-Петербург —†21 листопада 1818, Москва) — син Гетьмана України Кирила Розумовського, дипломат, державний та військовий діяч Російської імперії. Ветеран кількох Московсько-Турецьких воєн. Генерал-майор.

Життєпис

Народився 8 січня 1757 року у родині гетьмана Кирила Розумовського та Катерини Наришкіної. Разом з братами дістав хорошу домашню освіту в Санкт-Петербурзі. Пізніше був відряджений у Страсбург для продовження навчання.

1774 зарахований до складу московського посольства князя Рєпніна в Стамбулі (Османська імперія). Після повернення до Санкт-Петербурга служив у лейб-гвардії Семенівському полку; 1782 у чині полковника був переведений на посаду генерал-ад'ютанта князя Г. Потьомкіна. Брав активну участь у російсько-турецьких війнах; командував єгерськими полками під проводом фельдмаршала О.Суворова, був черговим при князеві М. Рєпніні, відзначився 1789 в битвах при Ісакчі, Ізмаїлі, Бендерах. Того ж року за бойові заслуги підвищений до чину бригадира, у 1790 році стає генерал-майором. У 1791 році за участь у битві при Мачині (Добруджа) відзначений орденом св. Володимира 2-го ступеня.

Отримав від батька український маєток «Карлівка», вотчини в Можайському повіті, а також Петровсько-Розумовське. Розумовський був добре відомий буквально всій Москві — його будинок славився своєю гостинністю та балами. У 1802 році одружився з княгинею Марією Григорівною Голіциною (уродженою Вяземською), яка для цього розлучилася зі своїм чоловіком князем Олександром Миколайовичем Голіциним. Цей шлюб справив багато шуму в обох родинах і у всьому вищому світі.

З 1796 році вийшов у відставку за станом здоров'я, після чого вирушив на лікування за кордон. З 1800 року оселився в Москві. Підтримував тісні зв'язки з московськими масонськими колами (М.Карамзіним, П.В'яземським тощо). У 1812 році, під час наступу військ Наполеона на Москву, виїхав з родиною до м. Тамбов. По закінченні воєнних дій повернувся до Москви (маєток Петровське), де мешкав до кінця життя. Помер 21 листопада 1818 року. Похований на цвинтарі Донського монастиря (м. Москва).

Джерела

• Сухарев О. В. Кто был кто в России от Петра I до Павла I, Москва, 2005