Розумовські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малий герб
Великий герб

Розумовські — графськийкнязівський) рід козацького походження з Черніго-Сіверщини.

Походження прізвища[ред.ред. код]

Колись, кажуть, один реєстровий козак із чернігівського хутора Лемешів, поблизу Козельця, Грицько, похмелившись, полюбляв мало не кожного із своїх друзів оцінювати так: «Що то за голова, що то за розум!» Останнє слово приказки згодом перетворилося в прізвисько козака, а ще пізніше — в прізвище. Синами цього Грицька Розума були Олексій Григорович Розум та останній український гетьман Кирило Григорович Розум. Однак після того, як імператриця Єлизавета Петрівна нагородила синів козака графським титулом , недавні Олексій та Кирило Розуми ,стали Розумовськими і такими уже й померли.

Представники[ред.ред. код]

Яків Романович і син його Григорій Розум († близько 1730) були реєстровими козаками козелецької сотні київського полку.

Старший син Григорія Розумовського — Олексій Розумовський (17091771), згодом граф1744), обер-еґермайстер і генерал-фельдмаршал (1756), був (з 1731) співаком придворної капели в Петербурзі й фаворитом царівни Єлисавети Петрівни, яка, ставши імператрицею, таємно одружилася з ним (1742). Завдяки цьому вся родина Розумовських та їх родичі й свояки дістали великі маєтки, посади і впливи в Російській імперії. За підтримкою Олексія Розумовського, було відновлено гетьманство в Україні, й гетьманом став його брат Кирило Розумовський.

Кирило Розумовський (*1728 — 1803) — останній гетьман Лівобережної України (17501764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. Був одружений з родичкою цариці — К. Наришкіною.

З їх синів, старший — граф Олексій Розумовський (17481822), був міністром народної освіти (1810–1816), сприяв поширенню мережі початкових шкіл та гімназій, дбав про поліпшення методів навчання, цікавився особливо природничими науками і в своєму підмосковному маєтку — с. Горенках створив великий ботанічний сад і зібрав найбільшу в імперії бібліотеку з природознавства; разом з тим він був містиком і масоном та віце-президентом Російського Біблійного Товариства. Його нешлюбні діти дістали ім'я Перовських.

Третій син гетьмана — Петро Розумовський (1751–1823), військовий та державний діяч Російської імперії, обер-камергер.

Четвертий син — граф (з 1814 — князь, з 1815 — світліший князь) Андрій Розумовський (17521836), російський дипломат, був посланником у Неаполі (1777-84) і Швеції (1786-88), амбасадором в Австрії (1790-99, 1801-07) і керівником російської делегації на Віденському Конгресі (1814–1815); сам добрий скрипаль (член струнного квартету), був меценатом мистецтва, протектором і приятелем Бетховена (який присвятив Розумовському три струнні квартети, опус 59, а також 5 і 6 симфонії), знав Гайдна й Моцарта, зібрав картинну галерею й побудував у Відні, де постійно жив після відставки, кілька репрезентативних будов, на що витратив величезні кошти, чим спричинив занепад своїх маєтків в Україні, які потім перейшли до Скарбу.

П'ятий син — Лев Розумовський (1757–1818), російський дипломат, військовик Російської імперії.

Шостий син гетьмана, граф Григорій Розумовський (17591837), вчений мінералог, почесний член Російської Академії і багатьох європейський наукових товариств, оселився у Моравії, де діти його (від другого шлюбу, не визнаного в Росії) та їх нащадки створили австрійську лінію графів Розумовських, яка існує й досі (російська лінія Розумовських вигасла ще в другій чверті 19 ст.).

Молодший син Іван Розумовський (17611802), військовик Російської імперії, генерал-майор, командир Малоросійського гренадерського полку.

Резиденції[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]