Роман Висоцький (дипломат)
| Роман Висоцький | |
|---|---|
| Роман Висоцький | |
| Народився | 17 століття |
| Помер | 18 століття |
| Громадянство |  Гетьманщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | дипломат |
| Відомий завдяки | дипломат часів гетьмана Івана Мазепи |
| Посада |  Посол з особливих доручень |
Роман Висоцький — український дипломат та державний діяч періоду гетьманства Івана Мазепи.
Роман Висоцький походить з українського козацько-старшинського роду Гамаліїв. Про нього вперше згадується у листі Івана Мазепи до Василя Голіцина у квітні 1688 року. У ньому український гетьман повідомляє, що відправляє Романа Висоцького до міністра московитської царівни Софії Олексіївни і п'ять співаків з Чернігова та одного з Києва. 18 травня посланець повернувся назад до України. Гетьман доручим своєму дипломату подібну місію й влітку 1689 року. Крім того, Роман Висоцький виконував відповідальні дипломатичні місії й пізніше. Він возив до Москви гетьманське донесення від 28 березня 1690 року про двох спійманих польських паліїв-лазутчиків. При останній поїздці домовився про лікаря для гетьмана. У листі до царя гетьман зазначав, що він доручав Роману Висоцькому й інші господарські справи в Батурині. У 1696 році гетьманський дипломат супроводжував турка Абдремана у його поїздці з Москви до Батурина.
Остання згадка у джерелах про Романа Висоцького датується 1701 роком. За вірну службу він отримав у володіння село Ярошівку у Прилуцькому полку (ниншнє село Українське в Прилуцькому районі на Чернігівщині)[1].
- Розділ V ПОВСТАННЯ ПЕТРА ІВАНЕНКА (ПЕТРИКА)
- Олександер Оглоблин. Гетьман Іван Мазепа та його доба. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ
- Микола Костомаров. Іван Мазепа
- КИЇВЩИНА, НАДДНІПРЯНЩИНА ТА СІВЕРЩИНА У 18 СТ.
- Павленко, С. О. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. Київ: Вид. дім «КМ Академія», 2004. ‒ 602 с.
- Павленко, С. Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І. Мазепи (1687—1709 рр.) // Україна дипломатична. Науковий щорічник. — Київ, 2004. — Випуск четвертий. — С. 638—665.