Прилуцький полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прилуцький полк

Герб полку

Герб полкового центру

Карта полку

Розташування полку на карті.
Утворено 1648
Ліквідовано 1782
Центр Прилуки
Сотні 21
Перша полкова прилуцька
Друга полкова прилуцька
Третя полкова прилуцька
Перша варвинська
Друга варвинська
Перша ічнянська
Друга ічнянська
Журавська
Шкуратова
Срібнянська
Дівицька
Галицька
Голінська
Красноколядинська
Корибутівська
Монастирська









Полковники
1648 Іван Мельниченко
1649 Филон Джалалій
16491651 Пилип Носач
1651 Іван Шкурат
1652 Яким Сомко
1652 Семен Герасимович[1]
1652
16541657
Яків Воронченко
16521653 Омелян Проценко
1653 Трохим Федченко
16571659 Петро Дорошенко
16591687 Лазар Горленко
16671669 Іван Щербина
16871692 Іван Стороженко
16931708 Дмитро Горленко
17081717 Іван Ніс
17141739 Гнат Ґалаґан
17391764 Григорій Ґалаґан
1772 Іван Тарнавський (Тарновський)
1773 Петро Горленко
1773-1782 Олександр Якубович

Прилу́цький полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Гетьманщини. Створений 1648 року. Полковий центр — місто Прилуки (нині Чернігівської області). 1649 року до нього приєднано Ічнянський полк.

Історія[ред.ред. код]

У 1649 році до складу Прилуцького полку входила 21 сотня: три полкові Прилуцькі, дві Варвицькі, дві Ічнянські, Шкуратова, Срібнянська, Дівицька, Голінська, Переволочанська, Городнянська, Іваницька, Монастирська, Корибутівська, Краснянська, Горлянська, Гужівська, Кропивненська і Липовчанська.

За часів Богдана Хмельницького полк очолювали:

  • полковник Іван Шкурат (?-1648.17.06.-?). Він зложив пернач, став сотником Прилуцьким до 1651 року. Вдруге став полковником з березня по червень 1651 року. Полк брав участь у Берестейській битві, де полковник Шкурат загинув;
  • його наступник Федір Кисіль став полковником у 1649 році, а потім повернувся у свій Чигиринський полк де зафіксований як товариш полку (1649);
  • наступний Федір Скраєнко був полковником Прилуцьким з липня по жовтень 1649 року, а потім зложив пернач полковника і залишився полковим товаришем Прилуцького полку;
  • полковник Тиміш Носач Іванович (?-1649.10.-1650.10-?), спочатку очолював Остерський полк в 1648—1649 роках, а потім змінив старого Скраєнка на полковництві Прилуцькому після того, як Остерський полк був злитий з Переяславським. У 1650 році він на чолі полку брав участь в молдавському поході. Його призначали Генеральним обозним Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Юрій Хмельницький і Павло Тетеря. Задля зміцнення керівництва прикордонного Брацлавського полку Богдан Хмельницький послав Носача полковником у Брацлав. Носач керував полком у Жванецькій битві, у боях на Брацлавщині навесні 1654 року. Повернувся на посаду генерального обозного і брав участь в облозі Львова;
  • потім полковником Прилуцьким став козак Монастирищанської сотні Семен Герасимович (1651.29.06.–1652.04.). Його було знищено разом з Миргородським полковником Гладким та сотником Краснянським;
  • наступний полковник Яцько Воронченко (16091679, Київ) після полковництва Черкаського (1649—1650) став полковником Прилуцьким (1652.04.). Його родовою маєтністю було село Воронівка — «со всех сторон окружена земляной насыпью, довольно сохранившейся».

За Хмельницького протягом усього періоду був сотником Прилуцьким полковим Омелян Проценко, який до 1649 року був сотником Березовським. За Воронченка він став Прилуцьким полковником наказним з листопада 1652 по жовтень 1653 року, а після його загибелі з жовтня 1653 року був призначений наказним полковником прилуцьким Трохим Федченко.

Тривалий час Прилуцький полк очолювали полковники: Петро Дорошенко (16571659), Лазар Горленко (16591687 з перервами), Іван Стороженко (16871692), Дмитро Горленко (16931708), Іван Ніс (17081714), Гнат Ґалаґан (17141739), Григорій Ґалаґан (17391763) та інші.

На 1782 рік на території полку налічувалося 11 сотень, в яких було 9 містечок і 547 сіл.

У XVIII ст. Україна часто зазнавала адміністративно-територіальних змін. Внаслідок змін, запроваджених Катериною II з 1 лютого 1763 року, всі полки були розділені на 20 повітів. На той час було 10 полків. З них Полтавський, Лубенський, Переяславський, Гадяцький, Миргородський і Прилуцький займали територію тодішньої Полтавської губернії, а інші чотири — частину тодішніх Київської і Чернігівської. У кожному полку засноване було комісарство для збору казенних доходів, визначених по одному рублю з хати; комісарство Прилуцького полку знаходилося в повітову місті Іваниця. Прилуцький полк, який складався з Прилуцької, Іваницької, Срібнянської, двох Варвинських, Журавської, Переволочанської, Монастирищенської, Ічнянської, Корибутівської і Красноколядинської сотень, розділений був на два повіти: Прилуцький і Іваницький.

У зв'язку з ліквідацією полкового устрою в Україні в 1782 році Прилуцький полк припинив своє існування, а його територія ввійшла до складу Чернігівського намісництва.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]