Ромуальд Богомолець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ромуальд Богомолець
Народився 1782(1782)
Помер 9 квітня 1840(1840-04-09)
Вітебськ, Російська імперія
Поховання Church of the Protection of the Holy Virgin in Viciebskd
Відомий завдяки мер Вітебська у 1812 році
Посада Q108460141? і Q113506134?
Рід Богомольці
Батько Пйотр-Тадеуш Богомолець
Мати Q113506130?
У шлюбі з Терезія фон Фелькерзам
Нагороди
Орден Святої Анни II ступеня

Ромуальд Богомолець (17821840) — один із представників «вітебської» гілки давнього литовсько-руського роду Богомольців гербу «Богорія»; бургомістр Вітебська (1812).

Вітебськ, Білорусь. Міська ратуша, де керував містом Ромуальд Богомолець. Нині — міський історичний музей

Біографія[ред. | ред. код]

Син депутата Головного Литовського Трибуналу і сейму Речі Посполитої від Вітебського воєводства Пйотра-Тадеуша Богомольця (між 1727 і 1729 — після 1792). До розділів Речі Посполитої був одним із тих, хто чинив опір втручанню Російської імперії у внутрішні справи Речі Посполитої, але потім змушений був присягнути на вірність російській імператриці Катерині ІІ.

4 сини Петра-Тадеуша Богомольця, в тому числі й Ромуальд, служили в кавалергардах лейб-гвардії Кінного полку. Ромуальд дослужився до ротмістра.

1802—1805 — посол на сеймик Люцинського повіту.

1811—1814 — підкоморій Городецького повіту Вітебської губернії.

На початку франко-російської війни 1812 року Ромуальд Богомолець перебував у Вітебську. Якийсь час у місті знаходилася ставка імператора Франції Наполеона Бонапарта. В липні 1812 Наполеон призначив губернатором Вітебщини генерала Шарпентьє. Генерал сформував місцеве самоуправління — «правлячу комісію». До неї увійшли і брати Богомольці — Ромуальд і Станіслав (* 1777—1778 — † 1852). Ромуальд став мером Вітебська, а Станіслав — підпрефектом Правлячої комісії.

До тієї комісії входив граф Юзеф-Генріх фон дер Борх (1764—1835) — чоловік Анни Богомолець (* бл. 1780 — † ?), молодшої сестри Ромуальда і Станіслава Богомольців. Фон дер Борх іще у вересні 1799 року за особистим розпорядженням імператора Павла І був ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці.

Співробітництво з французами мало свої підстави. З Наполеоном шляхта колишньої Речі Посполитої пов'язувала надії на відновлення своєї держави, яка припинила існування в результаті трьох розподілів між Росією, Прусією і Австрією (у нинішньому гімні Польщі й досі є слова: «Дай нам приклад, Бонапарте, як перемагати»).

Після відходу Наполеона з Білорусі обох Богомольців і графа фон дер Борха оминули репресії. Що більше, Ромуальд Богомолець з 1816 тричі обирався губернським маршалком (предводителем дворянства), а в 1817 був нагороджений орденом Св. Анни II ступеню.

Серед заслуг Ромуальда Богомольця — побудова у Вітебській губернії поштових станцій із залученням коштів місцевої шляхти, будівництво вітебського Свято-Покровського кафедрального собору. Ромуальд Богомолець опікувався також справами першої Вітебської чоловічої гімназії.

Помер у Вітебську 9 квітня 1840 року.

Ромуальд Богомолець був одружений з баронесою Терезією фон Фелькерзам (1786—1862).

Правнуком Ромуальда Богомольця був відомий польський військовий, мандівник і письменник, кавалер ордену Почесного Легіону Анджей Богомолець (1900—1988)

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Boniecki A. — Herbarz Polski. T. I. — Warszawa, 1899. — S. 360
  • Dunin-Borkowski J.S. Rocznik szlachty polskiej. T. II. — Lwów, 1883. — S. 422
  • Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. XIII. Warszawa, 1893. — S. 633
  • Император Павел Петрович. 1754–1801. Высочайшие повеления и указы санкт-петербургским военным губернаторам 1797–1801 // Русская старина, №5, 1872. — С. 252–253