Ромуальд Богомолець
| Ромуальд Богомолець | |
|---|---|
| Народився | 1782 |
| Помер |
9 квітня 1840 Вітебськ, Російська імперія |
| Поховання | Church of the Protection of the Holy Virgin in Viciebskd |
| Відомий завдяки | мер Вітебська у 1812 році |
| Посада | Q108460141? і Q113506134? |
| Рід | Богомольці |
| Батько | Пйотр-Тадеуш Богомолець |
| Мати | Q113506130? |
| У шлюбі з | Терезія фон Фелькерзам |
| Нагороди |
 |
Ромуальд Богомолець (1782–1840) — один із представників «вітебської» гілки давнього литовсько-руського роду Богомольців гербу «Богорія»; бургомістр Вітебська (1812).
Біографія[ред. | ред. код]
Син депутата Головного Литовського Трибуналу і сейму Речі Посполитої від Вітебського воєводства Пйотра-Тадеуша Богомольця (між 1727 і 1729 — після 1792). До розділів Речі Посполитої був одним із тих, хто чинив опір втручанню Російської імперії у внутрішні справи Речі Посполитої, але потім змушений був присягнути на вірність російській імператриці Катерині ІІ.
4 сини Петра-Тадеуша Богомольця, в тому числі й Ромуальд, служили в кавалергардах лейб-гвардії Кінного полку. Ромуальд дослужився до ротмістра.
1802—1805 — посол на сеймик Люцинського повіту.
1811—1814 — підкоморій Городецького повіту Вітебської губернії.
На початку франко-російської війни 1812 року Ромуальд Богомолець перебував у Вітебську. Якийсь час у місті знаходилася ставка імператора Франції Наполеона Бонапарта. В липні 1812 Наполеон призначив губернатором Вітебщини генерала Шарпентьє. Генерал сформував місцеве самоуправління — «правлячу комісію». До неї увійшли і брати Богомольці — Ромуальд і Станіслав (* 1777—1778 — † 1852). Ромуальд став мером Вітебська, а Станіслав — підпрефектом Правлячої комісії.
До тієї комісії входив граф Юзеф-Генріх фон дер Борх (1764—1835) — чоловік Анни Богомолець (* бл. 1780 — † ?), молодшої сестри Ромуальда і Станіслава Богомольців. Фон дер Борх іще у вересні 1799 року за особистим розпорядженням імператора Павла І був ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці.
Співробітництво з французами мало свої підстави. З Наполеоном шляхта колишньої Речі Посполитої пов'язувала надії на відновлення своєї держави, яка припинила існування в результаті трьох розподілів між Росією, Прусією і Австрією (у нинішньому гімні Польщі й досі є слова: «Дай нам приклад, Бонапарте, як перемагати»).
Після відходу Наполеона з Білорусі обох Богомольців і графа фон дер Борха оминули репресії. Що більше, Ромуальд Богомолець з 1816 тричі обирався губернським маршалком (предводителем дворянства), а в 1817 був нагороджений орденом Св. Анни II ступеню.
Серед заслуг Ромуальда Богомольця — побудова у Вітебській губернії поштових станцій із залученням коштів місцевої шляхти, будівництво вітебського Свято-Покровського кафедрального собору. Ромуальд Богомолець опікувався також справами першої Вітебської чоловічої гімназії.
Помер у Вітебську 9 квітня 1840 року.
Ромуальд Богомолець був одружений з баронесою Терезією фон Фелькерзам (1786—1862).
Правнуком Ромуальда Богомольця був відомий польський військовий, мандівник і письменник, кавалер ордену Почесного Легіону Анджей Богомолець (1900—1988)
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Boniecki A. — Herbarz Polski. T. I. — Warszawa, 1899. — S. 360
- Dunin-Borkowski J.S. Rocznik szlachty polskiej. T. II. — Lwów, 1883. — S. 422
- Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. XIII. Warszawa, 1893. — S. 633
- Император Павел Петрович. 1754–1801. Высочайшие повеления и указы санкт-петербургским военным губернаторам 1797–1801 // Русская старина, №5, 1872. — С. 252–253