Рукопашний бій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рукопашний бій в збройних силах США.

Рукопа́шний бій — термін, що має два значення. Перший (в широкому розумінні) бій між суперниками голіруч, лише з використанням можливостей тіла. Цей спосіб існує з найдавніших часів людства. Другий — бій з використанням холодної зброї (так звана «біла зброя»), обладунків та інших засобів окрім вогнепальної зброї.[1]

Технічний арсенал включає в себе удари руками й ногами, кидки, больові та задушливі прийоми, а також прийоми реанімації. Рукопашний бій це швидка техніка ліквідувати противника.

Рукопашний бій ділиться на 3 категорії:

  • Спортивний — вид з най обмеженішим арсеналом дій, вилучені прийоми, що можуть призвести до тяжкої травми або смерті супротивника. Використовується у підгодовці молодих бійців, розвиває основні, необхідні для перемоги, якості спортсмена — фізичну підготовку, координацію, відчуття дистанції, удари, кидки, боротьбу в партері, психологічну підготовку до бою.
  • Поліцейський — вид створений для застосування органами міліції та поліції. Характеризується великою кількістю прийомів на утримання супротивника, конвоювання. Включає прийоми бою проти озброєного супротивника та бій з декількома супротивниками. З поліцейського рукопашного бою проводяться показові виступи.
  • Армійський — вид, створений для спецпідрозділів армії. Акцент робиться на прийоми, що максимально ефективно ведуть до смерті супротивника. Викладання цих прийомів цивільному населенню заборонено і зараз у більшості секцій під маркою АРБ (армійський рукопашний бій) викладають саме спортивний рукопашний бій.

Історія[ред.ред. код]

Рукопашний бій — найдавніша форма боротьби з усіх відомих. Більшість культур мають свої особливості, що пов'язані з близьким боєм, а також власні методи. Є багато різновидів рукопашного бою, включаючи бокс та карате.

Одними з перших подібних методик вважається підготовка до беззбройного бою ще в династії Чжоу (Китай) з 1022 до 256 року до н. е.

З часом у військовому мистецтві відбулись великі технологічні зміни, такі як використання пороху та винахід кулемету. Велике значення рукопашний бій ще мав у Російсько-японській та позиційній війні під час Першої світової. Через масове використання багнетів важливість і стратегічне значення рукопашного бою знизилося після 1918 р. До 1944-го деякі німецькі гвинтівки випускалися без штикових вузлів.

В Російській імперії (до 1917 року)[ред.ред. код]

Рукопашний бій в російських армії і поліції розвивався, в основному, за трьома напрямками:

  • В армії нижніми чинами вивчалася в основному техніка багнетного бою. Беззбройний бій (удари руками і ногами, кидки, больові прийоми) вважався частиною багнетного бою і мав менше значення в порівнянні з вивченням багнетних прийомів.
  • В армії фехтування шпагою (до другої половини XIX століття) вивчалося офіцерами. Вміння володіти шаблею, а також шаблею і списом вивчалось офіцерами і нижніми чинами. У поліції вивчалося фехтування шаблею і шашкою.
  • З кінця XIX століття в поліції вивчалася боротьба джіу-джитсу.

1917—1941[ред.ред. код]

Напередодні Другої світової війни рукопашний бій викладався на основі настанов і посібників. Було розроблено системи рукопашного бою. В основі навчання покладено мистецтво багнетного бою. Окремо вивчались прийоми бою проти неозброєного супротивника і противника з вогнепальною або холодною зброєю. Для виконання спецзавдань викладалося мистецтво ножового бою. З початку 1930-х рр. рукопашний бій включено в програму підготовки військ НКВС.

Відомі битви[ред.ред. код]

  • Битва за Ізандлван — битва в англо-зулуській війні, що перетворилася на рукопашний бій. Це сталося після того, як британці вичерпали свої боєприпаси. В результаті зулуси отримали рішучу перемогу над значно сучаснішою британською армією.
  • 22 жовтня 1986 — під час облоги тюрми Пуду в Куала-Лумпурі (Малайзія) спецпідрозділ Королівської поліції Малайзії перейшов до рукопашного бою за допомогою кийків та ротангових тростин. Це сталось після того, як прем'єр-міністр країни наказав вирішити питання з заручниками без використання вогнепальної зброї. Результатом стала перемога поліції, а п'ятьох ув'язнених, які тримали заручників у в'язниці, було заарештовано.

Джерела[ред.ред. код]

  • Горбушев, Рукопашный бой (рос.)
  • Загура Ф. І., Огірко І. В. Специфіка модельних характеристик та моделювання спортивного протиборства //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр./ За ред. С. С. Єрмакова.- Х., Л., 2003. — № 18. — С. 114—117.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hunsicker A. Advanced Skills in Executive Protection. Boca Raton FL: Universal Publishers. с. 51. ISBN 1-59942-849-0.