Рунін Борис Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рунін Борис Михайлович
Народився 2 вересня 1912(1912-09-02)
Горожанка, Монастириський район, Тернопільська область, СРСР
Помер 8 червня 1994(1994-06-08) (81 рік)
Діяльність письменник
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Москви»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рунін .

Борис Михайлович Рунін (справжнє ім'я Борис Мойсейович Рубінштейн; (2 вересня 1912(1912-09-02), Горожанка, Тернопільська область — 8 червня 1994(1994-06-08))) — літературний критик, публіцист. Учасник Великої Вітчизняної війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1912 року в сім'ї Мойсея Євелевича Рубінштейна (1880—1954), уродженця Єлеця[1], та Рейзи Ельйівни Рубінштейн (до шлюбу Язвіної, 1886—1952), родом з Єфремова[2]. Батьки в 1951 році були вислані на заслання, де померли.

У 1940 році закінчив Літературний інститут ім. Горького. Друкувався з 1939 року. У 1941 році, під час німецько-радянської війни, добровольцем вступив у ополчення. Був бійцем Письменницької роти. З грудня 1941 — співробітник об'єднаної редакції ілюстрованих видань Політичного управління Червоної армії (ПУРККА), з червня 1942 — різних фронтових газет.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина — Ганна Дмитрівна Мельман (літературний псевдонім Анна Дмитрієва, 1916—1984), журналістка, військовий кореспондент, перекладачка художньої прози.
  • Сестра — Генрієтта Михайлівна Рубінштейн (1911—1987), уродженка Венева, інженер Авіагідробуду, першим шлюбом заміжня за кінооператором і винахідником в галузі кінотехніки Андрієм Григоровичем Болтянським (1911—1985); з 1935 року дружина Сергія Львовича Сєдова (син Лева Троцького); племінниця (дочка сестри і С. Л. Сєдова) — Юлія Сергіївна Рубінштейн (згодом Шестопалова, в шлюбі Аксельрод; нар. 1936), після арешту і засудження матері (1937) виховувалася бабусею і дідусем, з якими перебувала на засланні.

Літературні публікації[ред. | ред. код]

  • Рунин Б. М. «Подвиг поэта» о М. Джалиле, 1955.
  • Рунин Б. М. «В защиту лирической индивидуальности» о Л. Мартынове, 1956.
  • Рунин Б. М. «Уроки одной поэтической биографии» о Е. Евтушенко, 1963.
  • Рунин Б. М. «Власть слова» о А. Тарковском, 1967
  • Рунин Б. М. «Личность и творчество» в кн. «Художник и наука» (в соавторстве с Б. Агаповым и Д. Даниным) 1966
  • Борис Рунин Записки случайно уцелевшего. Изд. Возвращение, 2010. — 320 с. ISBN 978-5-7157-0238-8

Про нього[ред. | ред. код]

  • Рунін Борис Михайлович [1]

Примітка[ред. | ред. код]

  1. ↑ Син шкловського купця Євеля Мовшевича (Якова Мойсейовича) Рубінштейна (1860—1935), керуючого Веньовської гуральні Черносвітова, і його дружини Двойри Борухівни (Віри Борисівни)
  2. ↑ Протокол допроса Р. Е. Рубинштейн
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рунін_Борис_Михайлович&oldid=41999575