Ручкін Олексій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ручкін Олексій Федорович
Народився 1903[1]
село Кулики Шацького повіту Тамбовської губернії, тепер Шацького району Рязанської області, Російська Федерація
Помер січень 1975[1]
селище Кубово Пудозького району Карельської АРСР, тепер Карелія, Російська Федерація
Поховання Шацьк
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність військовослужбовець, політик
Учасник Громадянська війна в Росії, радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесний співробітник держбезпеки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ручкін.

Олексій Федорович Ручкін (1903(1903), село Кулики Шацького повіту Тамбовської губернії, тепер Шацького району Рязанської області, Російська Федерація — січень 1975, селище Кубово Пудозького району Карельської АРСР, тепер Карелія, Російська Федерація) — радянський діяч органів державної безпеки, народний комісар (міністр) державної безпеки Татарської та Чувашської АРСР, генерал-майор. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У 1916 році закінчив сільську школу, у 1919 році — два класи школи та перший курс учительської семінарії в селі Купля Шацького повіту.

З грудня 1919 до травня 1920 року служив червоноармійцем-писарем 62-го батальйону воєнізованої охорони (ВОХР).

Член РКП(б) з лютого 1920 року.

З травня до листопада 1920 року навчався на 3-х Московських піхотних курсах. З листопада 1920 до січня 1921 року — слухач Вищої партійної школи при політичному відділі 9-ї армії РСЧА.

У січні — жовтні 1921 року — помічник уповноваженого політичного бюро ЧК Шацького повіту. Учасник придушення повстання Антонова в Тамбовській губернії.

У жовтні 1921 — березні 1922 року — секретар організаційного відділу Шацького повітового комітету РКП(б).

У березні — серпні 1922 року — член, а потім голова Тарадєєвського волосного виконавчого комітету Шацького повіту.

У серпні 1922 — січні 1923 року — районний уповноважений, повітовий уповноважений ДПУ в місті Шацьку.

У січні — травні 1923 року — член Тарадєєвського волосного виконавчого комітету Шацького повіту.

У травні 1923 — березні 1924 року — інспектор виконавчого комітету Шацької повітової ради.

У березні 1924 — червні 1925 року — секретар прокуратури, народний слідчий Рязанського губернського суду в місті Шацьку.

У червні — листопаді 1925 року — інспектор карного розшуку Сасовської повітової міліції.

У листопаді 1925 — лютому 1926 року — рядовий, курсант полкової школи 142-го стрілецького полку 48-ї стрілецької дивізії в місті Ржеві.

У лютому 1926 — серпні 1928 року — помічник уповноваженого, уповноважений особливого відділу 48-ї стрілецької дивізії РСЧА в місті Ржеві.

У серпні 1928 — серпні 1929 року — курсант Вищої прикордонної школи ОДПУ.

У серпні — грудні 1929 року — уповноважений особливого (контррозвідувального) відділу Московського окружного відділу ДПУ.

У грудні 1929 — 1930 року — начальник обмінного пункту фельдзв'язку ОДПУ по Раменському районі Московського округу.

До серпня 1930 року — співробітник Московського окружного відділу ДПУ.

З вересня 1930 до жовтня 1932 року — пенсіонер у Москві.

У жовтні 1932 — липні 1934 року — уповноважений 3-го відділення економічного управління ОДПУ СРСР.

10 липня 1934 — 25 травня 1935 року — оперативний уповноважений 3-го відділення економічного відділу ГУДБ НКВС СРСР.

З 25 травня 1935 до 1936 року — тво. помічника начальника 5-го відділення економічного відділу ГУДБ НКВС СРСР.

З 1936 до 1938 року — помічник начальника відділення 3-го відділу ГУДБ НКВС СРСР, начальник відділення 3-го відділу ГУДБ (1-го управління) НКВС СРСР.

До 4 червня 1940 року — начальника 1-го відділення 2-го відділу Головного економічного управління НКВС СРСР.

4 червня 1940 — 26 лютого 1941 року — начальник Управління НКВС по Мурманській області.

26 лютого — 31 липня 1941 року — начальник Управління НКДБ по Мурманській області.

31 липня 1941 — 7 травня 1943 року — начальник Управління НКВС по Мурманській області.

7 травня 1943 — 31 січня 1944 року — начальник Управління НКДБ по Мурманській області.

31 січня 1944 — 26 грудня 1947 року — народний комісар (міністр) державної безпеки Татарської АРСР.

26 грудня 1947 — 18 січня 1951 року — заступник міністра державної безпеки Білоруської РСР.

24 січня 1951 — 16 березня 1953 року — міністр державної безпеки Чувашської АРСР.

16 березня — 16 липня 1953 року — начальник Управління МВС по Ростовській області.

Після арешту Лаврентія Берії, Ручкіна відкликали до Москви, де з липня до жовтня 1953 року перебував у розпорядженні управління кадрів МВС СРСР.

14 жовтня 1953 — 4 червня 1954 року — заступник начальника управління Мінерального виправно-трудового табору з оперативної роботи та режиму в місті Інта Комі АРСР.

З липня до вересня 1954 року — на пенсії в Москві. З вересня до грудня 1954 року — на пенсії в місті Шацьку.

У грудні 1954 — травні 1955 року — завідувач Шацького міського управління комунального господарства Рязанської області.

3 січня 1955 року Олексія Ручкіна постановою Ради Міністрів СРСР № 9-4сс позбавили звання генерал-майора «як такого, що дискредитував себе за час роботи в органах і недостойного у зв'язку з цим високого звання генерала».

У травні 1955 — липні 1956 року — голова міжколгоспного будівництва Борковської гідроелектростанції Шацького району.

У липні 1956 — грудні 1958 року — директор Новодеревенського радгоспу Шацького району Рязанської області.

У грудні 1958 — липні 1960 року — керуючий ферми радгоспу «Онезький» Шацького району Рязанської області.

У липні 1960 — березні 1961 року — завідувач підсобного господарства Кривецького ліспромгоспу Пудозького району Карельської АРСР.

У березні 1961 — січні 1962 року — завідувач підсобного господарства Кубовського ліспромгоспу Пудозького району Карельської АРСР.

У січні 1962 — листопаді 1963 року — майстер нижнього складу Кубовського ліспромгоспу Пудозького району Карельської АРСР.

З листопада 1963 року — пенсіонер у селищі Кубово Пудозького району Карельської АРСР.

Помер у січні 1975 року в селищі Кубово Карельської АРСР, похований у місті Шацьку Рязанської області.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Who led the NKVD
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ручкін_Олексій_Федорович&oldid=35001558