Рід Соґа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скорочене генеалогічне дерево Соґа (японською).

Рід Соґа (яп. 蘇我氏, そがのうじ[1], соґа-но-удзі ) — японський аристократичний рід 67 століття періоду Ямато.

Короткі відомості[ред.ред. код]

В японській історіографії походження Соґа до кінця не з'ясоване. Згідно з однією теорією цей рід був нащадком місцевої знаті району Соґа на півдні Яматоської западини в сучасній японській префектурі Нара. Згідно з іншою Соґа були переселенцями-високопосадовцями з корейської держави Пекче, які оселилися у вищезгаданому районі Яматоської западини й натуралізувалися.

Відповідно до найстаріших японських хронік «Кодзікі» та «Ніхон сьокі» члени роду Соґа виводили свій родовід від Такеуті но Сукуне, героя корейського походу часів імператориці Дзінґу, і приходилися родичами японським аристократичним родам Хата, Косе, Хеґурі, Кацуракі та іншим. Пізніші джерела, такі як генеалогічні списки «Сінсен сьодзіроку», називають пращуром Соґа японського Імператора Коґена.

Часті згадки про Соґа з'являються у 6 столітті. Вони пов'язані з діяльністю голови роду Соґа но Інаме, який використовуючи зв'язки з представниками родин-мігрантів при дворі, зокрема родиною Ямато-но-ая, зміг вислужитися до посади головного монаршого радника О-омі (536570). Опираючись на натуралізовану знать китайсько-корейського походження, він сприяв поширенню буддизму в Японії. Активна підтримка іноземного вчення спричинила конфлікт між родом Соґа та родами Мононобе і Накатомі, поборниками традиційних японських вірувань. Спалахнула кривава війна, в якій перемога дісталася прибічникам буддизму.

Наступники Соґа но ІнамеСоґа но Умако, його син Соґа но Емісі та онук Соґа но Ірука, які успадкували титул О-омі, встановили в Японії фактичну диктатуру свого роду і загрожували існуванню тогочасної імператорської династії. Це викликало невдоволення знаті та монарха. В червні 645 року змовники крон-принц Нака но Ое та його підопічний Накатомі но Каматарі убили Соґа но Емісі, а Іруку змусили покінчити самогубством. Головна лінія роду Соґа перевалася. Врятувалися лише голови бічних гілок, які співробітничали з імператором — Соґа но Маро, Соґа но Мурадзі та Соґа но Акае. У наступну епоху реформ Тайка вони отримали посади міністрів в новому уряді.

У 672 році спалахнула Смута Дзінсін довкола спадкоємця Імператорського престолу, в результаті якої Соґа були майже поголовно знищенні. Уцілі нащадки Мурадзі отримали нове прізвище — Ісікава і титул — асон.

Голови роду[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Також: 宗賀 або 宗我.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.593—594.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання[ред.ред. код]