Сагайдак (Миргородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сагайдак
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Миргородський район
Громада Шишацька селищна громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1104
Поштовий індекс 38033
Телефонний код +380 5352
Географічні дані
Географічні координати 49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д. / 49.72833° пн. ш. 33.98306° сх. д. / 49.72833; 33.98306Координати: 49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д. / 49.72833° пн. ш. 33.98306° сх. д. / 49.72833; 33.98306
Середня висота
над рівнем моря
141 м
Найближча залізнична станція Сагайдак
Місцева влада
Адреса ради 38000, Полтавська обл., Миргородський р-н, селище Шишаки, вул. Соборності, буд. 2
Карта
Сагайдак. Карта розташування: Україна
Сагайдак
Сагайдак
Сагайдак. Карта розташування: Полтавська область
Сагайдак
Сагайдак
Мапа
Мапа

Сагайда́к — село в Україні, у Шишацькій селищній громаді Миргородського району Полтавської області. Населення становить 1104 осіб. До 2015 орган місцевого самоврядування — Сагайдацька сільська рада.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Шишацького району, село увійшло до складу Миргородського району Полтавської області[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Сагайдак знаходиться за 6 км від правого берега річки Грузька Говтва, за 1 км від села Білаші, примикає до сіл Чорнобаї та Дмитрівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Через село проходять автомобільна дорога Т 1720 та залізниця, станція Сагайдак.

Історія[ред. | ред. код]

Село виникло на початку 20 сторіччя під час прокладання залізниці Полтава — Ромодан. 1890 р. збудовано станцію, 1910 — амбар (пізніше хлібоприймальний пункт). За переписом 1926 р. Сагайдак — центр Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавського округу, 207 господарств, 456 ж., підпорядковано село й 17 хуторів. 1929 р. збудовано семиричну школу. У березні 1933 відбулося Сагайдацьке заворушення голодуючих. З 1935 працює овочеприймальний пункт, з 1948 — лікарня на 30 ліжок. Під час німецької окупації (21 вересня 1941 — 22 вересня 1943) гітліревці розстріляли   4 і вивезли до Німеччини 11 чоловік.

Наприкінці 1932 р. — на початку 1933 р. на залізничній станції Сагайдак, як і на ряд інших станцій, звозили на зсипний пункт зерно, відібране у жителів навколишніх сіл та хуторів, так званими буксирними бригадами. Серед голодуючого населення навколишніх сіл у березні 1933 року поширилися чутки, що на станції Сагайдак будуть давати зерно голодуючим. Гнані останньою надією на порятунок, сотні знесилених голодом людей потягнулися до Сагайдака, а коли виявилося, що хліба їм ніхто й не думав відпускати, всі рушили до хлібних складів. Червоноармійці, що охороняли склади, пробували відігнати натовп голодуючих, але селяни збили замки, увірвалися до складу і почали набирати зерно, хто в мішок, хто в торбинку чи кошик. Інші, не в змозі стримати голод, почали хапати зерно жменями та й їсти.  Вартові викликали допомогу. На станцію прибула кіннота, яка, увірвавшись на територію складів, учинила розправу над голодними селянами: багатьох було побито і заарештовано, подальша доля яких невідома.[1]

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Пасипол».
  • ЗАТ «Сагайдак-Агро».
  • Сагайдацьке хлібоприймальне підприємство.
  • ПП Маляр.
  • ПП Шанкін.
  • ПП Біличенко.
  • ПП Рудич.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.

В художній літературі[ред. | ред. код]

Про своє дитинство в селі пише українська діаспорна письменниця Олена Лукаш у автобіографічному романі «Стежками дитинства».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]