Сай-Боднар Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Іванович Сай-Боднар
Sai-Bodnar.S.jpg
Київ, 2010
Народився 24 вересня 1964(1964-09-24) (56 років)
Каришків, Барський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Київ
Діяльність журналістика
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди
Заслужений журналіст України
Почесна грамота Верховної Ради України

Сергі́й Іва́нович Сай-Бо́днар (нар. 24 вересня 1964(19640924), c. Каришків Барського району Вінницької області) — український журналіст. Заслужений журналіст України.

Член Національної спілки журналістів України (з 1988).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в багатодітній селянській сім'ї. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1981—1986).

Працював кореспондентом, відповідальним секретарем, заступником редактора в обласній молодіжній газеті «Комсомольське плем'я» (08.1986 — 05.1989), згодом — інструктором, завідувачем сектору преси ЦК ЛКСМУ (05.1989 — 12.1991), відповідальним секретарем, редактором, заступником редактора газети «Україна молода» (12.1991 — 01.1997). У 1997—2008 роках обіймав посади директора радіокомпанії «Довіра», комерційного директора «Газеты по-киевски», з лютого 2008-го — генеральний директор Інформаційно-видавничого центру Державної податкової адміністрації України. Згодом — комерційний директор УНІАН, завідувач прес-центру Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».

Творчість[ред. | ред. код]

Друкувався переважно в українській періодиці. Тематика публікацій — економіка, політика, підприємництво тощо.

Співавтор книжки «Любов і муки Магди Хоманн» (К.: Академія, 2014), яку написав спільно зі своїм кузеном, журналістом-аматором з Німеччини Петером Хоманном[1]. Видана одночасно й німецькою мовою (Die Liebe und die Leidenswege von Magda Homann / Serhii Say-Bodnar, Peter Homann). Авторів цієї публіцистично-документальної повісті про драматичну історію кохання німкені Магди Хоманн і українця, подолянина Олекси Кучинського відзначено Літературною премією імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» і Премією імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.

Ця книжка також здобула прихильні відгуки експертів. Зокрема, доктор історичних наук Володимир Сергійчук зазначив таке:

«Доля такої жінки як Магда Хоманн заслуговує на увагу видатних кіномитців. Ми сьогодні часто дивимось серіали — чи турецькі, чи аргентинські — і там дуже багато оповідається про життєві буденності. А доля Магди Хоманн — це доля, яка заслуговує на високе талановите перо та показ на кіноекрані. Доля цієї жінки в умовах української радянської дійсності — трагедія, яка має бути оспівана. І ця доля може бути порівняна з долею багатьох світових літературних героїв…»

Автор книжок: «Каришків. Я твій колосок» (К. : Академія, 2016) — про історичне минуле й сьогодення села Каришків Барського району на Вінниччині; «15 мінус 14. Детективна історія» (К. : Академія, 2018).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Секретар Національної спілки журналістів України (з травня 2017 року).

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Вінниччина журналістська / авт.-упор. В. Г. Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 198.
  • Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010.

Посилання[ред. | ред. код]