Сангіран
| Стоянка древньої людини в Сангірані | |
|---|---|
| Sangiran Early Man Site [1] | |
| Світова спадщина | |
 Фрагмент викопних знахідок в Сангірані (Сангіран-17) | |
| 7°27′00″ пд. ш. 110°51′00″ сх. д. / 7.45000° пд. ш. 110.85000° сх. д. | |
| Країна |
 Індонезія |
| Тип | Культурний |
| Критерії | iii, vi |
| Об'єкт № | 593 |
| Регіон | Азія і Океанія |
| Зареєстровано: | 1996 (20 сесія) |
  | |
|
| |
 | |
 Сангіран у Вікісховищі | |
.jpg)
.jpg)
Сангіран — місцезнаходження на острові Ява в Індонезії, відоме своїми археологічними розкопками[2].
Згідно зі звітом UNESCO (1995) Сангіран визнаний одним з найбільш важливих місцезнаходжень у світі для вивчення викопної людини, поряд з такими об'єктами як Чжоукоудянь (Китай), Вілландра (Австралія), Олдувай (Танзанія) і Стеркфонтейн (Південна Африка)[3].
Площа об'єкта становить близько 56 км² (7 x 8 км). Він розташований в Центральній Яві, приблизно за 15 кілометрів на північ-північний схід від міста Суракарта, в долині річки Соло[4].
У 1883 році голландський палеоантрополог Ежен Дюбуа провів попередні польові роботи в Сангірані. Однак, не знайшовши багато скам'янілостей Дюбуа переніс свою увагу на Трініль у Східній Яві, де зробив кілька значних відкриттів. У 1934 році антрополог Густав Генріх Ральф фон Кенігсвальд приступив до вивчення цієї області. Під час розкопок були знайдені останки одного з перших відомих предків людини — пітекантропа («яванської людини», тепер класифікованого як людина прямоходяча). Було виявлено близько 60 великих людських скам'янілостей, серед них — загадкові мегантроп і Sangiran 2.
Останки гомінідів були знайдені в шарах віком 0,7-1,15 млн років. Знахідки Sangiran 1, 4, 5, 6, 9, 14, 22, Brn-1996.04 та інші відносяться до більш давньої формації Сангіран, знахідки Sangiran 2, 3, 8, 10, 12, 15, 17, 21, 26, 1997.06 та інші — до більш молодої формації Бапанг (Кабух).
У 1996 році ЮНЕСКО зареєструвала Сангіран як об'єкт всесвітньої спадщини[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ (2007) «Shell tool use by early members of Homo erectus in Sangiran, central Java, Indonesia: cut mark evidence». Journal of Archaeological Science 34. DOI:10.1016/j.jas.2006.03.013
- ↑ World Heritage List note, Sangiran, No 593, September 1995.
- ↑ Tantri Yuliandini, 'Tracing man's origins in Sangiran, Pacitan' [Архівовано 2013-09-05 у Wayback Machine.], The Jakarta Post, 23 August 2002.
- ↑ UNESCO Document WHC-96/Conf. 2201/21.
Джерела[ред. | ред. код]
•Baba H., Aziz F., Narasaki Sh., Sudijono, Kaifu Y., Suprijo A., Hyodo M., Susanto E.E. et Jacob T. Finding af a hominid lower central incisor during the 1997 excavation in Sangiran, Central Java // Acta Anthropologica Sinica, 2000, Supplement to V.19, pp.46-51.
•Grimaud-Herve D., Widianto H. et Jacob T. Two new human fossil remains discovered in Sangiran (Central Java, Indonesia) // Acta Anthropologica Sinica, 2000, Supplement to V.19, pp.41-45.
•Kaifu Y., Arif J., Yokoyama K., Baba H., Suparka E. et Gunawan H. A new Homo erectus molar from Sangiran // Journal of Human Evolution, 2007, V.52, pp.222-226.
•Sartono S. Observations on a new skull of Pithecanthropus erectus (Pithecanthropus VIII) from Sangiran, Central Java // Proceedings of the Academy of Science, Amst. B, 1971, V.74, pp.185-194.
•Tyler D.E. et Sartono S. A new Homo erectus from Sangiran, Java // Human Evolution, 2001, V.16, №1, pp.13-25.
•Windianto H., Semah A-M., Djubiantono T. et Semah F. A tentative reconstruction of the cranial remains of Hanoman 1 from Bukuran, Sangiran (Central Java) // 100 Years of Pithecanthropus: The Homo erectus Problem. Ed.: J. Franzen. Courier Forschungs-Institut Senckenberg, 1994, V.171, pp.47-59.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сангиран - Sangiran - Sangiran Dome - Антропогенез.РУ