Саїманга аманійська
| Саїманга аманійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Hedydipna pallidigaster Sclater & Moreau, 1935[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Anthreptes pallidigaster Anthodiaeta pallidigaster | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Саїманга аманійська[3] (Hedydipna pallidigaster) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae)[4]. Мешкає в Кенії і Танзанії.
Довжина птаха становить 9 см. У самця яскраво, металево-блскуче забарвлення: на голові — фіолетово-синьо-зелене, на спині — чорне, на хвості — синьо-фіолетове. Горло і верхня частина грудей темно-фіолетові, металово-блискучі. Решта нижньої частини тіла білувата. На грудях оранжеві плямки. У самиць верхня частина тіла темно-сіра, металево-блискуча, нижня частина тіла біла, над очима білі "брови". скроні сіруваті. Крила темно-коричневі, кінчик хвоста білий. Очі аманійських саїманг карі, дзьоб і лапи чорні.
Три популяції аманійських саїманг машкають на трьох окремих територіях: одна — в Національному парку Арабуко-Сококе в Кенії, інші дві — в танзанійських горах Усамбара і Удзунгва. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах і савані. Зустрічаються на висоті до 1270 м над рівнем моря.
Аманійські саїманги живуть парами, невеликими сімейними групами або зграйками до 60 птахів. Іноді приєднуються до гмішаних зграй птахів. Живляться нектаром і комахами. Сезон розмноження триває з травня по червені і з вересня по грудень.
МСОП класифікує цей вид як такий, що знаходиться під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція аманійських саїманг становить від 2500 до 10000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Hedydipna pallidigaster.
- ↑ William Lutley Sclater, Reginald Ernest Moreau: Mr. W. L. Sclater gave an account of Mr. R. E. Moreau's recent expedition to the central northern highlands of Tanganyika Territory, and exhibited and described one new species and five new subspecies in their joint name. In: Bulletin of the British Ornithologists' Club. 56, S. 10–19 (online).
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |