Перейти до вмісту

Свалінн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Свалінн — щит, що захищає від сонячних променів та стоїть перед сонцем.

Промови Грімніра

[ред. | ред. код]

Коли дні були відділені від ночі, коней Арварка та Алсвіна впрягли в сонячну колісницю. Боги, боячись, що тварини погано переноситимуть спеку від сонця, помістили у них за загривком величезні міхи, заповнені повітрям і охолоджуючою субстанцією. Також боги створили щит Свалінн (охолоджувач) і помістили його спереду колісниці, аби захищати її від сонячних променів, які могли б спалити як її, так і землю. В місячну колісницю також впрягли коня Алсвідера, але він не був покритий щитом від м'якого місячного світла.[1]

Сваліном зветься

сонячний щит,

сяйво богів;

гори і море,

відаю, спалить,

якщо упаде. [2]

Видіння Гюльві

[ред. | ред. код]

Сноррі інтерпретує строфу з «Промов Грімніра» наступним чином:

«Одну людину звали Мундільфарі. У нього було двоє дітей. Вони були так світлі і прекрасні, що він назвав Місяцем (Máni) сина свого, а дочку - Сонцем (Sól). І віддав він дочку в дружини людині по імені Глен. Але богів прогнівила їхня гординя, і вони помістили брата з сестрою на небо, звелівши Сонцю правити кіньми, запряжених в колісницю сонця: а сонце боги зробили, щоб висвітлювати світ, з тих іскор, що вилітали з Муспельгейму. Ці коні звуться Ранній (Árvakr) і Моторний (Alsviðr). Під дугами ж у коней повісили боги ковальські міхи, щоб була їм прохолода. У деяких переказах це називають ковальським горном (ísarnkol)»[3]

Інші версії

[ред. | ред. код]

Образ сонячного щита, що ïде небом на возику, відомий на Півночі ще з Бронзової доби (найвідоміший артефакт — так звана Трундхольмська солярна колісниця з Північно-Західноï Зеландіï, описана зокрема археологом Оле Кліндтом-Йенсеном у його книзі «Данія до вікінгів»)[2]

Володимир Сімонов також висуває гіпотезу, що скандинави могли мати на увазі магнітне поле, що, немов щит, закриває землю від радіації.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гербер, Хелен (5 вересня 2017). Мифы Северной Европы (рос.). Litres. ISBN 5457027562.
  2. а б Семунд Мудрий. Промови Грімніра. samlib.ru. Процитовано 10 березня 2018.
  3. Stridmann, Tim. Видение Гюльви — Младшая Эдда — Тексты — Norroen Dyrd. norse.ulver.com (рос.). Процитовано 10 березня 2018.
  4. Simonov, Vladimir Aleksandrovich (2006). Апокалипсис наступит завтра (рос.). ОЛМА Медиа Групп. ISBN 9785948504094.