Сноррі Стурлусон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сноррі Стурлусон
ісл. Snorri Sturluson
Snorre-sturlasson.jpg
«Сноррі Стурлусон», 1890-ті
Народився 1178
Гвамм, Ісландія
Помер 23 вересня 1241(1241-09-23)
Рейкгольт, Ісландія
умисне вбивство
Громадянство Ісландія
Діяльність поет, історіограф, політик
Заголовок цієї статті — ісландське особисте ім'я. Стурлусон — це по батькові, а Сноррі — ім'я.

Сноррі Стурлусон (ісл. Snorri Sturluson, *1178 — †23 вересня 1241) — ісландський політик, поет-скальд, історіограф.

Сноррі був двічі закономовцем в Ісландському парламенті, Альтингу. Він був автором «Молодшої Едди» («Прозової Едди»), яка складається з «Видіння Ґюльві» («Gylfaginning»), де оповідаються історії зі скандинавської міфології, «Мови поезії» («Skáldskaparmál»), книги поетичної мови, та списку форм віршів — «Háttatal». Він був також автором історії норвезьких королів «Коло Земне» («Heimskringla»), яка починається з «Саґи про Інґлінґів» — легендарної історії — й доходить до ранньосередньовічної скандинавської історії. Джерелом для останньої послужила праця Саймундра Мудрого.

Як історик та міфограф Сноррі визначився, запропонувавши в «Молодшій Едді» теорію, за якою міфологічні боги починають як людські військові лідери та королі, чиї місця поховань розвивають культи (евгемеризм). Оскільки люди прикликають мертвих військових лідерів, коли вони йдуть до битви, або мертвого короля, коли вони зустрічаються з труднощами у племені, вони починають шанувати цю постать. Врешті-решт, король або воїн пам'ятається тільки як бог. Він також припускав, що, оскільки племена перемагають інші, вони пояснюють свою перемогу, стверджуючи, що їхні власні боги вступили в бій з богами інших.

Сноррі був вихований Йоном Лофтсоном (Jón Loftsson) в Одді. Його одруження зробило його багатим чоловіком й 1206 року він оселився в селищі Рейкгольт (Reykholt). Залишки його ферми, зокрема його зовнішня гаряча ванна (Snorralaug), збереглися до деякої міри. Він швидко став відомим як поет, але був також успішним правником й від 1215 року став закономовцем, або президентом, ісландських законодавчих зборів і верховного суду.

Влітку 1218 року Сноррі приплив з Ісландії до Норвегії за королівським запрошенням. Там він познайомився з королем Гоконом IV, відвідував ярла Скуле Бордсона протягом зими, а влітку 1219-го зустрів його шведського колегу, закономовця Ескіла Маґнусона (Eskil Magnusson) з дружиною в місті Скарі. Вони були пов'язані з королівським сімейством й надали істотної допомоги Сноррі в роботі над історією Швеції.

Сноррі був втягнутим у невдале повстання ярла Скулі проти Гокона IV, короля Норвегії, яке призвело до вбивства Сноррі в його власному будинку в Рейкгольті агентом короля.

Небожем Сноррі був Стурла Тордарсон.

Твори[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • S. Nordal. Snorri Sturluson. Reykjavik, 1920
  • F. Paasche. Snorre Sturlason og Sturlungerne. Kristiania, 1922.
  • М. И. Стеблин-Каменский. Мир саги. Ленинград, 1972.