Свобода или смърт (газета)
 Брой №1, 10 декември 1924 г.
| ||||
| Тип |
колишнє періодичне виданняd  | |||
|---|---|---|---|---|
| Мова |
болгарська | |||
| Видавець |
Внутрішня македонська революційна організація | |||
|
| ||||
| Засновано |
10 грудня 1924 | |||
| Редактор |
Kosta Tsarnushanovd | |||
| Припинення публікацій |
червень 1934 | |||
| Наклад | 3000—6000 прим. | |||
 Свобода или смърт у Вікісховищі | ||||
«Свобода или смърт» («Свобода або смерть») — болгарська газета, нелегальний друкований орган Внутрішньої македонської революційної організації, що виходила в 1924—1934 рр.[1]
| Річниця | Випуск | Дата |
|---|---|---|
| I | 1 — 24 | 10 грудня 1924 — 15 грудня 1925 |
| II | 25 — 46 | 1 січня 1926 — 6 грудня 1926 |
| III | 47 — 61 | 5 січня 1927 — 19 грудня 1927 |
| IV | 62-84 | 5 січня 1928 — 18 грудня 1928 |
| V | 85 — 107 | 20 лютого 1929—1929 |
| VI | 108-122 | 15 січня 1930 — грудень 1930 |
| VII | 123 — 130 | січень 1931 — вересень 1931 |
| VIII | 131-138 | січень 1932 — грудень 1932 |
| IX | 139-144 | січень 1933 — грудень 1933 |
| X. | 145-150 | березень 1934—1934 |
До 1929 року газета виходила двічі на місяць, а з 1930 — раз на місяць. Наклад коливався від 3000 до 6000 примірників[1]. Випуски 103, 107, 148—150 не знайдено. Впродовж 5 років редактором газети був Коста Царнушанов. 150 випусків видали Аспарух Мініков, Димитар Дражев та Спіро Недков. 147 — Димітар Курін. Газета виходила у друкарні «Овчаров».
Випуск № 1 «Свобода или смърт» оголосив програму газети:
| « | „Свобода или смърт“. В історії громадських рухів не існує такого короткого і активного гасла. Тридцять років воно завжди незмінно було на прапорі ВМОРО. Це не партійна програма, що гуртує воїнів за владу… Любов до Македонії, любов безкорислива і нерентабельна, як і готовність жертвувати собою за неї… Під її широким і могутнім крилом для вірної і братської служби зібралися і болгарин, і волох, і турок, і албанець…[2] | » |
Газета боролася за звільнення і возз'єднання Македонії. Її основною метою була публікація інформації про тяжке становище македонських болгар під сербською та грецькою владою, а також про діяльність революційної організації. Вона опублікувала прохання македонського болгарського населення до Ліги Націй, поінформувала про роботу VIII конгресу ВМОРО в 1932 р. та Велику Македонську Раду в 1933, опублікувала офіційні документи ЦК ВМОРО, звіти про бої груп ВМОРО Петра Станчева, Петра Костова. Газета також публікувала інформацію про діяльність легальних македонських організацій — Благодійних Братств, Македонської Спілки Молоді, Македонської Спілки жінок і Болгарських емігрантських організацій у США та Канаді. Газета вів полеміку з сербськими македонськими газетами «Южна звезда» (1922-1926) і «Вардар» (1932-1936) і спростовувала хибні твердження сербської преси про ситуацію в Македонії[1].
Що стосується зовнішньополітичних аспектів руху, газета категорично відкидала ідеї Балканської федерації (1930) як засобу вирішення македонського питання, показувала безглуздість режимів у Королівстві Югославія та Греції, утверджуючи позицію ВМОРО щодо недосконалих відносин з Югославією та Грецією і твердо боролася проти ідеї Інтегральної Югославії[1].
| « | Моральна отрута, що приходить до нас сьогодні, — це „Югославія“… ми не дозволяємо болгарам, що походять з вільного царства, шукати самогубства як народ. Можливо, деякі з їхніх духовних і політичних лідерів цього хочуть. А Коста Тодоров точно хоче.
Але ми, македонські болгари, цього не хочемо, і знайдемо шляхи і сили, щоб зберегти наше болгарське життя[3]. |
» |
Газета також виступала проти втручання Комуністичного Інтернаціоналу в справи македонської революційної організації і за співпрацю з хорватським визвольним рухом[1].
Газета в перші роки свого виходу перебувала під впливом члена ЦК ВМОРО генерала Александра Протоґерова і атакувала лівих в революційному русі — Димитара Влахова, Георгія Занкова. Після вбивства Протогерова в 1928 протогерістське крило видавало власну газету «Свобода или смърт» паралельно до 1930-х років, після того, як Прогресивний VII конгрес був перейменований на «Революционен лист». Старий журнал почав стежити за михайлівським крилом організації і виступав проти діяльності Георгія Баждарова, Кирила Парлічева, Наума Томалевського, Георгія Попхристова[1].
Газета перестає видаватися після заборони ВМОРО і «Уряду 19 травня» в 1934.[4][5][6]
-
Випуск №59, 15 листопада 1927 р -
Випуск №86, 18 січня 1929 р -
Випуск № 141, квітень 1933
Акцията на Иван Момчилов в София; год. IV, брой 77, 21 август 1928 година [Архівовано 19 січня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е Енциклопедия „Пирински край“, том II. Благоевград: Редакция „Енциклопедия“. 1999. с. 243. ISBN 954-90006-2-1. OCLC 402347787. OCLC 164890629
- ↑ Свобода или смърт, брой 1, 10 декември 1924, стр. 1.
- ↑ Свобода или смърт, брой 141, април 1933, стр. 1.
- ↑ Български периодичен печат 1844—1944. Анотиран библиографски указател, том 2, Български библиографски институт «Елин Пелин», Наука и изкуство, София, 1966, стр. 276 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2019. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Куманов, Милен. «Македония. Кратък исторически справочник», София, 1993, стр. 226.
- ↑ Македонският въпрос в буржоазна Югославия 1918—1941, К. Палешутски, стр. 212—213. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 6 травня 2019.