Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ
Свято-Григорьевский Бизюков мужской монастырь.JPG
46°57′15″ пн. ш. 33°36′34″ сх. д. / 46.95417° пн. ш. 33.60944° сх. д. / 46.95417; 33.60944Координати: 46°57′15″ пн. ш. 33°36′34″ сх. д. / 46.95417° пн. ш. 33.60944° сх. д. / 46.95417; 33.60944
Тип споруди монастир
Розташування Україна Україна, вул, Центральна, 3, село Червоний Маяк
Поч. будівництва 1782
Належність УПЦ МП
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ. Карта розташування: Україна
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ (Україна)
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ у Вікісховищі?

Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ — монастир, розташований у селищі Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області.

Історія монастиря[ред. | ред. код]

У 1782 році Г. О. Потьомкіним в знак подяки єгумену Феодосію за допомогу, надану під час російсько-турецької війни 1768–1774 p.p., виділено землі під монашеську обитель. На цих землях і виникло Софронієвське подвір'я. У 1783 році монахи побудували церкву священномученика Григорія, єпископа і просвітителя Вірменії. Подвір'я здобуло нове ім'я — Григор'ївське. Пізніше турецький султан розорив монастир.[1]

На цей час на Смоленщині занепав колись відомий Хрестовоздвиженський Бізюків монастир, заснований у 1650 році.

У 1803 році ці дві обителі були об'єднані у Григорієвський Бізюків монастир.

Історичне фото монастиря

У першій половині XIX ст. його земельна площа становила вже 25 тис. 964 десятини. В ньому налічувалось 70 капітальних будівель. Серед них: собор, дві церкви, дзвіниця, братський корпус, будинок архімандрита, будинок намісника, дитячий притулок, дворянський і загальний готелі, постоялий двір. У монастирі був фельдшерський пункт, який обслуговував селян сусідніх сіл. У володінні монастиря були також млини, олійниця, виноробня, вапнярня, кузня, цегельно-черепичні і гончарні майстерні, електростанція. Монастир вів просвітницьку діяльність, крім церковно-парафіяльної школи для дітей працювали місіонерські курси, пізніше місіонерська семінарія. Коштом знатного українського роду Чечелів, нащадків відомого козацького полковника Дмитра Чечеля, було збудовано скит Григоріє-Бізюкового монастиря.

Монастир після 1917 р[ред. | ред. код]

У 1918 році монастир закрито. Його церкви, господарські приміщення зруйновано. Взимку 1919 року монастир зайняв загін «червоних» під керівництвом Кирила Івденка. Червоні знущались з братії монастиря та грабували місцеве населення. Братія Бізюківського монастиря поскаржилася на червоних сотнику вільного козацтва Осауленку, що стояв зі своєю сотнею неподалік у Бериславі. 10 лютого 1919 року відбувся бій сотні Осауленка з 20[2] сотнями червоних на чолі з Івденком та Дорошенка[2]. Останні зазнали поразки й були вибиті з монастиря.

Під час війни 1941–1945 років німецькі загарбники вивезли залишки монастирських цінностей.

Головний Хрестовоздвиженський собор підірвали у 1970-х роках.

Відновлення монастиря розпочалось на початку 1990-х рр.

Сьогодні, завдяки трудам усіх і, зокрема, благочинного монастиря, вдається поступово, крок за кроком відроджувати обитель.

Монастир належить до Херсонської єпархії Української Православної Церкви (Московська Патріархія).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Григорьевский Бизюков монастырь Херсонской епархии/ Сост. Н. Ф. Ногачевский. — Одесса, 1894.
  2. а б Свято-Григорьевский Бизюков мужской монастырь — Годы испытаний: 1917–1919[недоступне посилання з липень 2019] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Григорьевский Бизюков монастырь Херсонской епархии / Сост. Н. Ф. Ногачевский. — Одесса, 1894.

Посилання[ред. | ред. код]