Свято-Миколаївська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свято-Миколаївська вулиця
 Кривий Ріг
Місцевість Історичний центр Кривого Рогу
Район Центрально-Міський
Назва на честь Святий Миколай
Колишні назви
Миколаївська, Парадна, Леніна
Загальні відомості
Протяжність 1,8 км
Координати початку 47°54′27″ пн. ш. 33°19′51″ сх. д. / 47.9076806° пн. ш. 33.3308583° сх. д. / 47.9076806; 33.3308583
Координати кінця 47°53′47″ пн. ш. 33°20′54″ сх. д. / 47.8964750° пн. ш. 33.3485194° сх. д. / 47.8964750; 33.3485194
Транспорт
Трамваї
Зупинки громадського транспорту Центрально-Міська районна рада, Хлібзавод, Гаражний кооператив «Машинобудівників», Вулиця Свято-Миколаївська
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Свято-Миколаївська вулиця у Вікісховищі

Свято-Миколаївська вулиця (до 2016 — вулиця Леніна) — вулиця у Центрально-Міському районі Кривого Рогу. Одна з найстаріших вулиць міста. Виникла у другій половині XVIII століття. Вулиця розташована в історичному центрі Кривого Рогу.

Починається на перехресті з вулицями Прорізною (Мопрівська) та Українською. Прямує в південно-східному напрямку, де до неї примикають вулиці: проспект Поштовий, Комерційна, Церковна, Каунаська, Позитивна, Смарагдова (Саянська). Закінчується вулиця транспортною розв'язкою, переходячи у вулицю Широківську. Загальна довжина становить близько 1,8 км.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Друга половина XVIII — перша чверть XX століть[ред. | ред. код]

Забудова вулиці велась одночасно з появою поселення. Перша згадка в писемних документах датується 1781 роком — вулиця була згадана в рапорті прапорщика Межувальної Комісії Івана Редильського. Початково вулиця називалась Миколаївська. Така назва походить від церкви святого Миколая Чудотворця, що була збудована в 60-х роках XVIII століття.

Активно забудова тривала й на початку ХХ століття. Деякі будівлі цих часів збереглись до сьогодні. На вулиці представлені будівлі побудовані в південноросійському цегляному архітектурному стилі, конструктивізмі. Житлові будинки для співробітників Південно-Рудного тресту побудовані за проектом архітектора І. Каракіса в 1930-ті роки (наприклад, будинок № 35).

На 1913 рік по вулиці Миколаївській розташовувалось близько 90 торговельних закладів, складів, майстерень.

Радянський період[ред. | ред. код]

У 1924 році вулицю було перейменовано з вулиці Миколаївської на вулицю Леніна. У 1934 році тут було прокладено трамвайну колію.

За німецької окупації 1941–1944 років вулиця була перейменована в Парадну, після визволення Кривого Рогу їй було повернено довоєнну назву.

У 1949 році на розі вулиці Леніна й проспекту Карла Маркса було встановлено пам'ятник над братською могилою радянських солдат, які загинули в боях за визволення міста[1].

За часів незалежності[ред. | ред. код]

Розкопки 2016 року[ред. | ред. код]

У 2016 році, в ході реконструкції скверу перед будівлею школи мистецтв №2 Центрально-Міського району, де до 2014 року стояв пам'ятник В. І. Леніну, співробітниками Криворізького краєзнавчого музею були проведені археологічні розкопки. У цьому місці кілька століть функціонували, змінюючи одна одну, три церкви, названі ім'ям Св. Миколая. Під час розкопок було виявлено фундамент, знесеної в 30-х роках XX століття православної церкви. Над знайденими артефактами було встановлено скляний ковпак. Також між плитами були знайдені три старі монети  1726, 1731, 1753 років. І це істориком дало знати що Кривому Розі може бути набагато більше років.

Визначні місця[ред. | ред. код]

Споруди та архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Братська могила радянських воїнів Криворізький ресурсний центр

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — 604 с.
  2. Рукавіцин І. А. Кривой Рогъ в документах, открытках, фотографиях. — К.: Книга-плюс, 2012. — 128 с.: іл. (російською мовою)