Святість

Святість — одне з основоположних понять релігійного та духовного світогляду, що характеризує особливий стан досконалості, чистоти та наближеності до Бога. У релігійній традиції святим вважається те, що має божественне походження, перебуває під впливом Божої благодаті або присвячене служінню вищим духовним цінностям.

Поняття святості посідає важливе місце в більшості світових релігій. Воно застосовується для позначення священних осіб, місць, предметів і явищ, які вирізняються своєю духовною значущістю та відокремленістю від буденного життя. Святість також розглядається як найвищий рівень морального та духовного розвитку людини, що виявляється через праведність, милосердя, самовідданість і прагнення до добра.

У ширшому значенні святість може означати високі моральні ідеали, бездоганність намірів і благородність людських вчинків. Саме тому в повсякденному мовленні часто використовуються вислови «свята правда», «свята справа», «святий обов’язок», які підкреслюють особливу цінність та значущість певних принципів, переконань або дій.

Див. також

• Сакральне — це все, що має священний характер і пов’язане з релігією, духовністю та божественним началом. Воно охоплює святині, релігійні символи, обряди та місця, які мають особливе духовне значення для віруючих. Сакральне протиставляється буденному (профанному) світу та викликає почуття пошани, благоговіння й поваги.

Література

• Т. Чайка. Святість // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 573. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання

• Святість // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.