Свєчников Сергій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свєчников Сергій Васильович
рос. Сергей Васильевич Свечников
Народився 21 липня 1926(1926-07-21)
Дніпропетровськ
Помер 13 квітня 2017
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна  УРСРУкраїна Україна
Діяльність фізик
Alma mater Київський політехнічний інститут
Галузь фізика
Науковий ступінь академік НАН України
Членство НАН України
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України

Сергі́й Васи́́льович Свє́чников (21 липня 1926, Дніпропетровськ — 13 квітня 2017, Київ) — український фізик, член-кореспондент АН УРСР з 1973 року. Нагороджений Державною премією УРСР 1973 року, орденом орденом «Знак пошани» — 1971, Трудового Червоного прапора — 1976, Почесною відзнакою Президента України — 1992, орденом «За заслуги» II ступеня — 1998, трьома медалями. У січні 1988 року обраний академіком НАН України — оптоелектронне матеріалознавство.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син академіка АН УРСР В. М. Свєчникова.

Закінчив 1948 року Київський політехнічний інститут, працював у ньому з 1951 по 1961 рік. З 1961 працює в Інституті напівпровідників АН УРСР.

Директор Інституту фізики напівпровідників НАН України ім. В. Є Лашкарьова з 1991 року, зайняв посаду по академіку О. В. Снітку. Керував інститутом по 2003 рік — по ньому ректором стає академік В. Ф. Мачулін.

Основні наукові дослідження стосуються технології електроніки, фізичних основ розрахунку та конструювання газорозрядних приладів, біокібернетики, оптоелектроніки. Йому належать праці по вивченню внутрішнього фотоефекту в напівпровідниках під діянням рентгенівського і α-, β-, γ-іонізуючих випромінювань.

Автор більше 600 наукових праць, з них 16 монографій, автор та співавтор 106 авторських свідоцтв на винаходи.

1992 року визнаний кращим винахідником України.

Почесний академік АН прикладної радіоелектроніки Білорусі, Росії, України.

1994 — Соросівський професор, під його орудою захищено 19 докторських і 49 кандидатських дисертацій.

Помер у 90-річному віці 13 квітня 2017 року у Києві. Похований 15 квітня на Байковому кладовищі[1].

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Деякі з зареєстрованих патентів:

  • «Спосіб вимірювання сипучих матеріалів та пристрій для його реалізації», в співавторстві,
  • «Пристрій для реєстрації інформації», в співавторстві,
  • «Багатоелементний фотоприймач для перетворювачів лінійних та кутових переміщень в код», в співавторстві, зокрема, з Ушеніним Юрієм Валентиновичем,
  • «Волоконно-оптичний перетворювач кутової швидкості обертання пучка променів».

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт Національної академії наук України, 14.04.2017. Архів оригіналу за 15.04.2017. Процитовано 14.04.2017.

Витоки[ред. | ред. код]